Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Шиньйон
- Деталі
- Категорія: Історія з життя
- Опубліковано: П'ятниця, 15 лютого 2019, 09:00
- Бабуню, розкажи страшилку.
- Страшилку? Нащо страшилку? Я життя розкажу.
- Був такий випадок. Жила одна жінка. Люди називали її Вірка Грош. Тільки Грош не прізвище, прізвисько. Чому Грош? Та мабуть, тому, що про що б не говорила, усе до грошей зводилось. Одне у неї на думці та язиці було: гроші і більш нічого. Із усього розумієш, жадала мати гроші.
- Навіщо?
- Хто його знає? Така людина, мабуть.
- Ба! Ну а далі що?
- Із рідні у неї була тільки племінниця Зіна, -продовжувала бабуня.
- Хороша дівчина. Та Грошиха не любила її. І частенько говорила: «І де вона взялась на мою голову?» Але щоб обзивати дівчинку –ні, такого ніхто не чув. Втім, хто знає, може, й кривдила її, та дівчинка нікому не скаржилась.
А у Зіни коса була! Страшно іноді ставало, здавалось, що коса усі соки дівчинці випиває. Що Зіна, що коса- однієї товщини. Тітка казала: «Давай відріжемо! Тобі – то сили скільки потрібно, щоб носити її». Дівчинка не погоджувалась: – У мами така була.
Отак вони жили. Час пройшов. Зіна дівчиною стала. Милою такою. А що коса? Та ось як в житті буває. Захворіла Зіна. Що у неї таке - ніхто не зміг сказати. В лікарні лежала. Лікували її, та не допомогло. Доля у неї, виходить, така. Померла. Тітка Вірка, як заведено, плакала. Рідня все –таки. Коли сусіди прийшли прощатися з покійною, то Грошиха голосила, ох і голосила та одне тільки причитувала: «Ой, та залишила ж ти мене одну на всьому світі. Ой, та хоч косоньку твою на згадку залишила… а… ! Руки заламувала й головою об труну билась. А сусідка Грошихина, стареньа така, лише головою хитала й шепотіла: «Недобре ти, Вірко, зробила. Недобре.»
Пройшов час. Стали люди помічати: наче як не в собі Грошиха. Одне тільки старенька сусідка здогадувалась, від чого це з нею. Якось пішла вона до Вірки і по- доброму говорити почала: «Віро, ти гріх на душу взяла. Без Зіниної згоди косу відрізала. Бачу, як ти знемагаєш.
- Що правда, то правда! Голос племінниці ночами чую. Просить: «Віддай мою косу».
- Ти, Вірко, знаєш що? Візьми косу і віднеси на могилу Зіні.
- Боюсь я.
- А ти відразати не боялась. Ну, дивись. Діло твоє.
Тут Грошиха як розплачеться.
- Та коси немає вже.
- Як немає? А де ти її поділа?
- Ніде. Шиньйон з неї зробила. Продати хотіла. І не можу.
- Візьми шиньйон і віднеси на могилу, поклонися й пробачення попроси.
- Боюсь,-простогнала Грошиха.
- Діло твоє.
Пішла сусідка.
А Вірка Грош після цієї розмови зовсім чорна стала. І ось якось вночі прокинулись люди від страшних спалахів. Вірчин дім палав. Пожежники приїхали. Заливали вогонь, а він ще сильніший. Згоріло все. І Грошиха згоріла. А в попелищі знайшли лише шиньйон. Вогонь його не торкнувся.
Ліана Лещенко,
с.Курінь
Детальніше...