В пам’яті народній ніколи не зітруться ці вікопомні роки – 1941-1945. І скільки жити будемо, святкуватимемо 9 травня – і ті, хто пережив лихоліття воєнне, і всі прийдешні покоління. І знов, і знов лунатимуть розповіді наших ветеранів, хоча й згадують вони ті роки зі сльозами на очах, але кажуть, немає міцніше фронтової дружби й братерства.

Про війну і дружбу, фронтові будні і довгоочікуване свято Перемоги почули учні міської школи №4 з вуст шанованого ветерана війни І.О.Ковтуна. Не зовсім звичайним солдатом був Іван Опанасович – крім всієї викладки солдатської, носив ще й медичну сумку – був воєнфельдшером. А крім того, у тій сумці завжди був олівець і фарби. Де б не був солдат, у хвилини затишшя замальовував миттєвості тієї війни. Він не був професійним художником, просто з дитинства мав тягу до малювання.

 

 Тож тепер у творчому доробку художника-аматора багато картин-спогадів про невідомих героїв війни – наприклад, „Небесні ангели війни”, про прості воєнні будні – „Медсанбат, 1944р., Прибалтика” , могила солдата на кордоні, невеличкі фронтові замальовки. І всі вони супроводжуються коротким описом автора. Тим і цінні картини Івана Опанасовича. Професійні художники зображують відомих воєначальників, грандіозні баталії та перемоги, а людина, що пройшла через це пекло – те, що бачила сама і пережила.

 І зараз Іван Опанасович не зупиняється в творчому пошуку. Нині працює над картиною „Тарас Шевченко грає на скрипці”, є задум картини краєзнавчої тематики - „Покотилівщина”:так, по імені сотника Покотила звалася вулиця у селі Бахмачі, зараз вона Козацька. Натхнення і довгих літ при здоров’ї, щоб здійснити всі творчі задуми і ділитися з молоддю своїм життєвим досвідом і цінними для нас спогадами – всього цього побажав ветерану О.Я.Ситайло, начальник відділу культури райдержадміністрації. Олексій Якович вручив ветерану грамоту від головного управління культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської обласної адміністрації, яке достойно оцінило „сумлінну працю самодіяльного художника, з нагоди Всеукраїнського Дня аматорів народного мистецтва”. Адже саме завдяки таким ентузіастам, що і в такому поважному віці (Івану Опанасовичу – 88-ий рік) не втрачають цікавості до життя в усіх його проявах, і живе народне мистецтво.