І зима, і весна немовби випробовували хлібороба . Грудень-лютий доймали тріскучими морозами, змушуючи агрономів хвилюватись за стан озимих. Квітень же лив дощами, заважаючи сіяти, а потім раптом потеплішав, як буває в середині травня, коли більшість культур вже мають бути в ґрунті. У якому ж стані перебувають справи плугатарів сьогодні? Упевнений, це цікаво багатьом, бо від успіхів хлібороба залежить достаток на нашому столі.

Із цими думками завітав у ПСП «Пісківське». Спочатку відвідав дільницю механізації . Встановлений на постаменті ДТ-74 нагадав про минулі роки. Сьогодні вирощувати врожаї допомагає інша, більш потужна техніка. Саме про це завів розмову із головним інженером господарства Анатолієм Івановичем Лелюшком. Він розповідає:

- Сьогодні ПСП озброєне чотирма тракторами «Джон Дір», є цілий комплекс кормозбиральної техніки для заготівлі сінажу, сіна і силосу. Тут і косарка з плющилкою, і розтрушувач зеленої маси, і валкоутворювач. Сприяють раціональнішому транспортуванню величезні причепи-накопичувачі. Ще й сьогодні у нас задіяні два «Дон-1500», але більше сподіваємось на зернові комбайни «CLAAS», яких теж два. Та й техніка ця зовсім іншого ґатунку. Мав таку нагоду: жив по сусідству Володимир Олександрович Шатило. Був колись комбайнером. Поважав фронтовика-плугатаря за його сумління і працьо-виту вдачу. Якось запросив його в поле на збирання зернових, запропонував піднятись у кабіну сучасного степового корабля. Пройшов він загінку до кінця лану і назад, вийшов з кабіни і заплакав, мовляв, на такій техніці працювавши, можна й до ста років дожити. Пригадав, що найдосконалішим його комбайном був СК-6, тобто „Колос”. Немає вже мого сусіда. Не додавали механізаторам віку ні ті комбайни, ні важкі гусеничні трактори...

Дізнаюсь від інженера, що не дивлячись на сучасні машини, оснащені і електронікою, і кондиціонером, і радіоприймачем з магнітофоном, молодь до них не поспішає. На його думку, причина - зневажливому ставленні до сільського господарства з боку держави.

- Умови праці тут не найлегші, а заробітна плата зростає повільніше, ніж хотілося б нашому керівництву. Заважає розвитку несправедливий паритет цін між вирощеним, з одного боку, і запчастинами, пальним і мастилом - з іншого боку. Відсутність стабільних закупівельних цін на зернові, на корені не дозволяє планувати майбутнє господарств. І виходить так, що трейдери , тобто перекупники, мають зиск із нашого врожаю більший, ніж хлібороби, хто горбатів на підготовці ґрунту, на посіві площ, потім хвилювався за захист рослин від шкідників і бур’янів. Ще переживав, як зібрати без втрат . А ділки заберуть це зерно і продадуть у лічені дні, поклавши в кишені більші суми, ніж сам виробник.

Про справи в полі дізнаюсь із розмови з головним агрономом Вадимом Михайловичем Байлом:

- 500-гектарний клин озимої пшениці обіцяє віддячити гарним врожаєм, морози площам суттєво не нашкодили. Пісків’яни використовують випробувані сорти - «Поліська-90», «Бенефіс», «Сонечко». У минулому році вони дали на круг по 60 центнерів, хоча на окремих ланах отримували по 70. Озимий ріпак займає у нас 180 гектарів. Під жито відвели 120-гектарний клин. Сорт «Боротьба» вже давно зарекомендував себе як стійкий і до морозів, і до посухи, і до перезволоження.

Названі вище врожаї - не межа. Про це свідчить той факт, що на сортодільниці , де пісків’яни вирощували з домовленістю з «Десна –Грейн» більше 20 сортів зернових, окремі з них дали в минулому році по 108 центнерів . Ось на такі показники і прагнуть рівнятись у Пісках.

Тільки дозволили умови, тут впорались із соєю, яка зеленітиме на 150 гектарах. Завжди у пошані кукурудза. Її сіють порівну на зерно і на силос. Усьо-го шелестітиме качаниста на 700 гектарах. Із сівбою королеви полів впорався Віктор Пономаренко(на фото).

Ще буде 100 гектарів цукрових буряків. Минулоріч тут копали по 420 центнерів на круг. Не забули і про гречку, але її сіятимуть дещо пізніше.

Залишав Піски з відчуттям, що все в них буде гаразд, а значить, і прилавки крамниць пропонуватимуть і хліб, і до хліба.

Борис Бобришев