Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Прийдуть і спокій,і впевненість

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Зразу і не пригадаю, скільки разів зустрічав День визволення нашого села. Цьогорічна урочистість суттєво відрізняється від попередніх. І на те є причини. Найголовніша – занепокоєння, що наступної осені на наше свято прийде хоча б хтось із ветеранів. Нині розділив з нами радість визволення Григорівки лише Іван Васильович Петлай. Усього в селі залишилося двоє фронтовиків. Ще є у нас Іван Петрович Хоменко. Літнього орденоносця перевідали вдома, привітали квітами, гостинцями. А згаданий вище І. В. Петлай, зібравши сили, прибув до сільського Будинку культури, правда, дістався не самотужки – підвіз ветерана сільський голова.


Тут відбувся традиційний мітинг, де вшанували пам’ять полеглих григорівців, хто віддав життя за звільнення України.


Перелічили імена григорівців, хто відряджений на АТО.


Друга вагома причина - необхідність засвідчити, що і за сьогоднішніх складних умов, у зв’язку з подіями на сході, не забуваємо про наші цінності і демонструємо повагу до покоління героїв.


Після традиційних промов учасники мітингу поклали живі квіти і вінки до Монументу пам’яті загиблих у роки Великої Вітчизняної війни.


Наступного дня, суботу, біля Будинку культури знову зібрались. Тепер у переважній більшості це були молоді мої односельчани. Прибули взяти участь у змаганнях з волейболу, футболу, міні-футболу і команди сіл району.


Почалось спортивне дійство зранку, а завершилося близько опівдня. Переможців відзначили цінними подарунками, вручав їх сам сільський голова Михайло Васильович Горбаченко. Робив це із подвійним задоволенням, бо у футболі, міні-футболі першість вибороли григорівці. Рідні стіни допомогли.


Наймасовіше зібрались мої односельці ввечері, тепер на них чекав святковий концерт. Пісні, в переважній своїй більшості, лунали народні, саме ті, за які склали голови майже півтисячі наших земляків, чиї імена викарбувані на пам`ятнику. Здалось, що їх строфи проникливіше, ніж завжди, виконували наші аматори самодіяльної сцени: Галина Махобєй, Валентина Білик, Олена Сосой, Людмила Коваль. Солісток-старшокласниць Настю Борисенко і Вікторію Ульянюк надихала співом директор школи Галина Анатоліївна Корнух. Виходили до мікрофона і Людмила Шаповал, Валентина Метла, Тетяна Лавріненко, Валентина Ярмошенко. Акомпанував ансамблю Олександр Ульянюк, а його донька, вже згадана Вікторія, порадувала ще й художнім словом. Концерт завершився пізно ввечері. Мої земляки розходились задоволеними. Адже і пісні, і віршовані рядки відволікли від тривожних подій. Нагадали часи, коли жили у мирі.


Вірю, до нас знову прийдуть і спокій, і впевненість у завтрашньому дні, бо українці – мудрий народ.


Володимир Горовий

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове