Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Добрі справи пам'ятають

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Ще у вересні до нас завітала літня жінка, пропускаючи вперед несміливого хлопчину з ранцем за плечима.


- Не знаю, до кого звернутись… Хочу подякувати Ігорю Булаху за його турботу про першокласників. Розговорились. Вона озвучила своє ім’я і прізвище, але соромилася називати це на загал, тому за її згодою, назвемо її бабусею Ганною. В неї четверо онуків. Старший Олег в цьому році став студентом. На два роки менша – Настя – дев’ятикласниця. І ось тепер наймолодші Сергійко і Вова – сини обох доньок пішли в перший клас. Живуть у різних мікрорайонах, то і навчатимуться в різних школах. Бабусі Ганні зручніше було прийти на перший дзвоник у школу №1.


- Трохи стомилася, стоявши на лінійці, ноги вже неслухняні. То вже не дуже вслухалася в слова ведучих і не зразу збагнула, що Ігор Булах вручить першокласникам подарунки. Повідомлення виявилося несподіваним, така щедрість викликала пожвавлення серед усіх.


Зібрати сьогодні учня до школи – завдання не з простих. Батькам доводиться досить суттєво спустошити свої сімейні гаманці.


На родинній нараді мої доньки - мами першачків, торкалися у розмовах і мобілок, але їх придбання з міркувань економії мусили відкласти. І ось тепер така приємна новина.


Це в мене Сергійко, - підштовхнула поперед себе хлопчину наша відвідувачка, - любить похвастати і обновою, і іграшкою, а тепер - новим рюкзаком, барвистими обгортками, новенькими ручками. Не зрадив собі і сьогодні, коли зустрівся в мене із своїм двоюрідним братом Вовою, тут же почав хизуватись новим мобільним телефоном.


Володя від нього на півроку старший, може тому стриманіший, виваженіший. Мовчки запустив руку в кишеню і поважно дістав такий же. Виявляється, і в школі №5 першокласникам теж вручили подарунки від громадської організації «За майбутнє Бахмаччини».


А пізніше дізналася, що мобільні телефони отримали всі першокласники міських шкіл і навіть в деяких селах. Всього більше 240 коштовних подарунків.


Раніше чула про меценатів, благодійників, а сьогодні сама зіткнулась із щедрим жестом нашого земляка. Мобільний телефон у нашому сьогоденні - не розкіш, а необхідна річ. У наш неспокійний час важливо тримати постійний контакт з нашими непосидючими першачками.


Спасибі добрим людям за турботу про наших дітей, - так от завершила свій монолог літня жінка.


Через трохи громадська організація «За майбутнє Бахмаччини» зробила ще один добрий жест – привітала ветеранів міста з Днем визволення Бахмача, про що читача інформували у попередньому випуску. То матеріал про мобілки здався вже не таким актуальним. Так ні, до редакції знову завітали, тепер просили подякувати Ігорю Булаху за придбання методичного матеріалу для роботи з дітьми в кабінеті дрібної моторики.


До речі, уже у спілкуванні вони нагадали, що Булах-старший, йшлось про Миколу Миколайовича, дарує мобільні телефони випускникам шкіл міста вже четвертий рік поспіль.


Приємно, що добрі справи люди пам'ятають.

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове