Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Із жагою до життя

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Усе в нашому житті зазнає змін. На зміну зимі приходить весна, на зміну ночі – день, на зміну старшому поколінню – нове… Але всі ці зміни природні. Усьому необхідно через певний час оновитися, почати все з чистого аркуша. Та є зміни, які не залежні від природи, і після них початку немає, лише кінець. Дуже прикро, що до цих змін причетна людина.


Якось вирішили з другом проїхатися околицями на велосипедах та поспостерігати, що змінилося за зиму, доки все відпочивало та на набиралося сил. Зміни були очевидними. Наш ставок значно поповнився водою. Отже буде де порибалити, а там, відома нам з Ігорем, четвірка молодих кленів, які помітно підросли і захистять нас у спеку, а там наша улюблена галявина – вистраждала, вижила після літньої посухи і зазеленіла молодою травою та зарясніла жовтим молочаєм.


Весняне сонце пригріває, відчувається і втома крутити педалі після зимового відпочинку. Вирішили перепочити, як завжди, під нашою улюбленою сосною он там, біля лісу. Там, де чути переливи пташиного співу, де відчувається приємний прохолодний подих свіжого повітря, духмяний запах хвої.


Під’їхали. Спів пташок чути, навколо приємна свіжість, а от нашої сосни чомусь не видно. Призабулося?.. Не звідти заїхали?.. Чи за цей час вона так підросла і стала такою ж як сотні, що ростуть поряд. Та ні – все як завжди. От лише пеньок оцей звідкись узявся. Та що тут міркувати, коли й без напису можна зрозуміти - Новий рік. Від жалю стиснуло груди. Адже скільки покинутих, недопроданих ялинок залишилося просто під парканом. А що як і наша там… Втішало тільки те, що вона була особлива, і не сподобадись покупцеві не могла. Шкода, що така краса їй завадила.
Оглянулись навкруги. Усе частіше погляди зупинялись на пеньках. То ж виходить, що на лише ми втратили улюблене дерево? Хтось – он ту берізку, під якою смакував соком, а хтось – кущ ліщини, де збирав смачні горіхи, а хтось – он ту липу, з якої збирав запашні квіти на чай… Оце так зміни! І я раптом задумався: «То що ж виходить, ліс немає відпочинку, часу на відновлення сил?» Адже навесні забудуть подякувати за взятий сік і полікувати рани; нарвуть підсніжників чи конвалії, а вже за мить викинуть їх, промінявши на заморські троянди. Когось зацікавить он те гніздечко на гілці, а хтось пожартує і сполохає дивного птаха, що висиджує малят. А влітку – ой, ці пекучі рани, які залишаються від людської недбалості та вчасно незагашеного багаття, чи кинутого недопалку у суху хвою. Та незалежно від пори року – бійся , що той пронизливий звук бензопил наближається все ближче і ближче до тебе. І це не говорячи про загрозливі природні стихії. Так, шкоди завдає і природа своїми катаклізмами. Але вона стоїть набагато вище нас, людей розумних. Вона дбає про своє відновлення. Вітри розсівають насіння, дощі поливають його, а тепле сонце зігріває сходи. А коли бачиш старі, засохлі дерева поряд з молодими, то розумієш що вони, столітні, вирішили дати дорогу молодим. І так шкода, що ми, люди, не помічаємо цього, не цінуємо, не беремо приклад, а думаємо лише про свої блага ціною інших – таких же з жагою до життя, до того, щоб творити добрі справи.


Богдан Кондратенко,
гімназія

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове