Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Святкують 100-річний ювілей

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

У цьому році пасажирське вагонне депо відзначає свій 100-літній ювілей. Це вагомий привід розповісти про виробничі особливості підприємства, але сьогодні хочеться порушити традицію і поговорити не про вагони, капітальні і поточні ремонти, про перевиконані плани. Депо – одне з небагатьох підприємств, де зберегли колектив. Як тут живуть поза роботою, розкажуть самі ремонтники.


Пізнаємо Батьківщину


Коли ділюся з приятелями про заходи, що проводяться нашим профкомом, часто бачу в їх очах неприховану заздрість. Те, що для деповців стало звичним, їм здається нездійсненною мрією. Не буду переповідати про все. Зупинюся на популярних серед нас туристичних маршрутах. За європейськими мірками Україна - велика країна, побувати в усіх її куточках – завдання не з простих. Але ми намагаємося знайомитися з визначними пам’ятками, як Полісся, так і більш віддалених регіонів. Відома річ, бували безліч разів у Батурині, в Києві. Незабутні враження залишили старовинний сусідній Глухів і неповторний Львів, народна архітектура Пирогово і загорнута у тумани вершина Говерли.


А нещодавно наша група побувала в Кам’янець-Подільському – одному з найстаріших і найкрасивіших райцентрів України. У цьому місті примітно все, починаючи від природного місцерозташування, особливо захоплюють унікальні архітектурні споруди. Серед них - неприступна середньовічна фортеця, що охороняла вхід у місто, що вражає своєю масштабністю і силою.


Польські ворота, Вірменський бастіон, Руські ворота – вловлюєте «інтернаціональний» інтерес до українського поселення.


Довго ділилися відчуттями від зустрічі із древнім Хотином. У X—XI століттях місто пребувало у складі Київської Русі, в XII столітті — Галицького, з 1199 — Галицько-Волинського князівства. Воно – одне з найдавніших.


Ще більше вражень отримали від знайомства з Чернівцями — історичною столицею Буковинського краю, а ще це місто має неофіційний статус — „Пісенна столиця України”. Тут слід побувати хоча із–за архітектури місцевого університету – колишньої резиденції митрополитів Буковини і Далмації, цю перлину включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.


Приємно, що в ці екскурсійні поїздки можемо вирушати сім’ями. Ми з дружиною взяли з собою доньку – нехай Даша звикає до краси рідної країни, нехай росте патріоткою.


До речі, начальник технічного відділу Юрій Доля і його брат Сергій – майстер цеху головного механіка теж мандрували з дружинами. Одна з них, Тамара, працює у деповському медпункті. Бригадир акумуляторного відділення Олександр Гурин теж запросив у подорож жінку, Ірина Гурин викладає у школі, повернулась до занять сповнена яскравих вражень.


У виробничих цехах депо зустрічаємося безліч разів, робота не дає змоги дізнатись про людський характер глибше. А в таких мандрівках ми познаємо глибше не тільки вітчизну, а й один одного. Компанійським товаришем виявився слюсар по ремонту електро інструментів Андрій Рябуха.


Олег Бабич, майстер електроцеху


Не имей сто рублей, а имей сто друзей


Много раз убеждалась в справедливости этой народной мудрости. Коллектив вагонного депо спаянный, дружный и организованный, особенно наш, столярный цех. Нам под силу не только производственные задачи. Жизнь чревата неожиданными поворотами. Случается, в чью-то судьбу проберется беда – то ли настигнет несчастный случай, то ли приключится хворь.


Если недуг – банальный кашель, и ты справишься с ним за день–два, это не проблема. А вот если болезнь прикует к постели, повлечет длительное лечение или потребуется операции, это уже серьезно. Неоднократно то цехом, а то и всем предприятием собирали деньги, чтобы поддержать кого-то из деповцев, попавших в затруднительное положение. Недавно помогали нашему коллеге, который серьезно заболел. Ребята в который раз собрались вместе и не только проведали товарища, а вооружились лопатами, выкопали картофель, занесли урожай в погреб. Наш приятель стесняется, что попал в такое положение, потому не упоминаем Витькину фамилию. Верим, что он ещё возвратится в коллектив. Это понятно по его оживших глазах, которые буквально засветились после нашего прихода. Наверное, лучшее лекарство - не таблетки, а человеческое тепло, заботливость, чувство локтя товарищей. Мы очень ждем его выздоровления и возвращения на работу, верим, что будет именно так. Болезнь одна, а нас – целый коллектив.


Коллективизма деповцам не одалживать – нашему предприятию 100, мы об этом помним.


Валентина Мирская

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове