У селі смолистих пахощів

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: П'ятниця, 30 березня 2018, 12:26

Не приховую, приємно, що по давній пам’яті ще і сьогодні час від часу запрошують на сільські сходи, як тепер прийнято називати - загальні збори громад. І хоча кортить побувати серед давніх знайомих, відчути пульс життя району, усе частіше від спокусливих пропозицій відмовляюсь. Старію, і все щось заважає. Проте від запрошення мешканців смолистого краю відмовитися не зміг, хоча і знав, що у Курені збори триватимуть довго – у найчисельнішої і найрозгалуженішої сільської громади Бахмаччини завжди накопичується доволі питань. Більшість з них потребують колективного вирішення. Подався до цього козацького села не тільки тому, що тут чимало друзів, приятелів, колишніх колег. Саме серед курінців найбільше поціновувачів моїх дописів у „Пораднику”, цю газету у Курені читають найохочіше. Звідси отримую найбільше схвальних відгуків, тут можуть і покритикувати – не ображаюсь, усім не вгодиш. От і тепер хочу вкласти у рядки не статистичний звіт, а так би мовити, погляд з боку - спостереження і думки, які викликали збори і які, сподіваюся, будуть цікаві курінському читачеві.

Ще на Жилівці чомусь згадався Микола Степанович Міщенко. Уже давно немає з нами колишнього керівника, а й досі пам’ятають у селі людину за його добрі справи. Одна з центральних вулиць носить його ім’я. Таке явище у нас – рідкість...

Хоча Курінська сільська громада займає особливе місце, багато її проблем ті ж, що турбують усю Україну. Найболючіша з них - демографічна ситуація. За межу вічності у минулому році пішло 75 мешканців села, а немовлят прийшло у цей світ лише 17. Не полінився, перегорнув старі записники, вони нагадали, що у 2016-му ці цифри співвідносилися, як 70 і 20. Відшукав рядок про кількість народжених у 2015 році, немовлят було 25. Тенденція, як бачимо, невтішна. Та і де взятися дітям, як у величезній Курені у минулому році відгуляли 6 весіль. Бувало, що в часи „застою” стільки шлюбів реєстрували лише за день.

Нині у селі мешкає 3569 людей, точніше, проживало на 1 січня 2018. Тепер, прикро, стількох уже не налічимо. Мрем і мрем... На жаль, ніколи не посміхнеться нам доброю посмішкою і колишня моя колега, друкар-лінотипіст Ганна Григорівна Старовойт. Світла пам’ять і їй, і багатьом-багатьом курінцям, кого немає з нами.

Громада знелюднюється. Ловлю себе на думці, це при тому, що Курінь - одне з найблагополучніших сіл. Тут господарюють ПСП „Авангард”, СТОВ „Злагода”,ФГ „Панченко”, ФГ „Валентина”, ФГ „Горизонт”. Нещодавно розпочало діяльність свиновідгодівельне підприємство „Поліський бекон”, працює ціла низка підприємців.

Пригадав, як присутні на зборах оплесками зустрічали прізвища запрошених на сходку. Найгучніше лунали вони на адресу депутата районної ради Василя Булаха. За нього мушу сказати більше. Саме з його приходом курінці пов’язують поштовх у відродженні села. Почалося все з відбудови господарства, поволі ПСП „Авангард” увійшло у число економічно найміцніших сільгосппідприємств. Сьогодні тут вирощують одні з найвагоміших урожаїв зернових і цукристих, сої і ріпаку, кукурудзи і соняшнику. Успішний керівник забезпечив продуктивну роботу тваринництва, левова частка продукції якого переробляється на місці. А це додаткові надходження не лише у касу підприємства, а й до місцевого бюджету. Курінці ж задоволені новими робочим місцями, а покупці - високоякісними ковбасними виробами. Василь Миколайович здійснив давню свою мрію – організував виробництво хлібо-булочного виробництва. Головна особливість якого – високоякісний продукт і для повсякденного вжитку, і для святкового столу. На черзі переробка молока.

Усе це добре, та курінці не менше цінують його благодійництво. Кошти на ремонт НВК і лікарської амбулаторії, на придбання обладнання для навчання і лікування, костюми для хорового колективу, гуманітарна допомога захисникам АТО, фінансування святкових заходів, щорічне придбання ялинкових і різдвяних подарунків дітям – усе це здійснювалося за його ініціативи. Не обділив меценат увагою і реконструкцію сільського стадіону. Та найбільше заповажали за надання значних коштів на ремонт храму. Порадувала 12-відсткова оплата земельних паїв, яка вперше впроваджена для пайовиків ПСП „Авангард.

Цікаво, що на цьому фоні й інші орендатори курінських грунтів мусять теж включатися у меценатство, аби не виглядати білими воронами. Мабуть, несподівано і для себе став Василь Булах локомотивом благодійницького руху...

Складно у стислій доповіді висвітлити багатогранне життя такої громади, як курінська. Тут лише один перелік установ, підприємств, короткий звіт їх діяльності забирає чимало часу. Та і не розповісти про здобутки земляків сільський голова Леонід Вдовенко не міг. А за рік курінці вписали в історію свого села чимало славних сторінок. Постаралися від найменших, до літніх. Наприклад, учні порадували успіхами на предметних олімпіадах і спортивних змаганнях, ветерани хорового колективу вдалими виступами прославляли сосновий край на пісенних фестивалях, як у районі, так і за межами Бахмаччини.

Доповідач прагнув обговорити всі нагальні проблеми, що назбиралися протягом року. Правильний курс узято на розвиток спорту в селі. Сільська рада підтримала місцевих ентузіастів, тепер у Курені на громадських засадах діє єдиний у районі, а, може, і в області, сільський критий фізкультурно-оздоровчий комплекс. Здоровий спосіб життя – ключ до розв’язання багатьох проблем. Навіть, у якійсь мірі може сприяти покращенню раніше згаданій сутуації з демографією. Колись козацька Курінь славилася своїми здоров’яками. Нині громада на шляху до відродження традицій дідів-прадідів. Сільській голова сприяє процесу з різних боків. Узяти хоча б масштабний захід „День села”. Розпочинається дійство зі спортивних змагань. Міряються тут умінням, спритністю і силою футболісти і волейболісти, штангісти і тенісисти. Скільки емоцій викликають командні перетягування линви. Для масовості, для надання святу більшої ваги, курінці запрошують спортсменів з інших сіл. Нагороди переможцям – грамоти, відзнаки, подарунки і гостинці неодмінно вручає сільський голова Леонід Вдовенко. Ця обставина теж спряє підняттю статусу здорового способу життя.

Зачепив сільський голова таке болюче питання, як реформування медичної галузі. Давав роз’яснення з цього приводу присутній на зборах головний лікар ЦРЛ Сергій Чалий. Чесно зізнаюсь, ні на йоту не став розуміти більше у цій заплутаній справі, ніж знав раніше. Колись було як: одні хворіли – інші лікували. Тепер хтось так заплутує зрозумілу і просту раніше річ, що важко не погодитися з підозрою багатьох народних депутатів – процесом керує Доктор Смерть.

Оптимістичніше був настрій навколо іншого реформування, що стосується поштового зв’язку. Начебто все залишиться, як було.

Чи не найбільше хвилює курінських власників корів питання нововведень стосовно продажу молока. Цій проблемі тісно у кордонах не тільки Курені, а й району, навіть області. Вона зачіпає інтереси не лише особистих сільських обійсть, навіть автор стурбований можливими обмеженнями придбати парне, цілюще, духмяне молоко. Таким воно може бути лише на ринку. Віками українці споживали сметану, паруху, кисляк і тепле молоко з-під корови і були в рази здоровіші, ніж нині. Комусь не йметься змусити нас приходити за білопінним продуктом до гастрономів. Тільки з натуральним воно схоже лише за кольором. Усе решта - від ціни до здатності скисати - то різні речі. Перший день другого місяця літа чекатиму тепер з насторогою, бо саме 1 липня нас почнуть відлучати від лисок.

Усього почутого на зборах не переказати, бо курінська громада, то - цілий світ. А от Міщенко згадався і на зворотньому шляху. Добрим словом згадують колишнього голову колгоспу всі, а особливо діти – учні дев’ятирічки, і одинокі літні люди – мешканці Будинку ветеранів, обидві споруди для них звів Микола Степанович – людина доброї душі.

Чи згадуватимемо так тих, хто керує сьогодні державою, хто реформує наше життя з таким завзяттям?

Борис Бобришев

• < Попередня
• Наступна >