Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Ми України діти, вона одна у нас !

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Мовники сперечаються, як правильно - Курінь чи Куреня. Впевнений, назву нашого села переінакшили на жартівливий лад самі ж козаки, схильні до гумору, потіх і дотепних приколів. Проте вже з самої назви зрозуміло, що село наше козацьке. То не дивно, що Свято Покрови - у нас одне із шанованіших. Бо спокон-віків козаки вважають Богородицю своєю заступницею. Тепер це ще і День захисника України. У Курені до цієї дати подвійна шана.


Для традиційного привітання воїнів-інтернаціоналістів, чорнобильців, учасників АТО запросили на святковий вечір. Як це бувало вже неодноразово, відбувалась урочистість у кафе ПСП „Авангард”. За приміщення і за щедро накриті столи подбав директор сільгосппідприємства В.М.Булах. З його ж фонду були премійовані всі запрошені на свято.


Розпочалося все концертною програмою, підготовленою аматорами сільського Будинку культури. Поміж виступів лунали привітання. Першим поздоровив присутніх сільський голова Леонід Васильович Вдовенко. До мікрофона підходили депутати районної ради Василь Миколайович Булах, Світлана Вікторівна Шатан і у моєму обличчі голова сільської ветеранської організіції. Бажали захисникам Вітчизни усіх гараздів, щастя, здоров’я – усього необхідного для достойного життя.


Привітав громаду і військовий комісар підполковник Григорчук. Олександр Леонідович під схвальні оплески присутніх ще й вручив Почесну грамоту В.М.Булаху. Це відзнака нашому керівникові-благодійнику за активну підтримку війська, АТО, а тепер ООС.


У перерві багато бажаючих подались на прилеглий майданчик випалити цигарку. Ще більше було охочих поспілкуватися з побратимами. Адже тут зібралися воїни „гарячих” точок, хто воював у Єгипті та Афганістані, перебував на Кубі і в Чехословаччині, в інших тривожних і небезпечних місцях. Особливо дружні ті, чиї долі обпалив зловісний Чорнобиль. З Курені на ЧАЕС пішов найчисельніший загін ліквідаторів. Багатьох з них серед нас уже немає. Це вони ціною власного здоров’я, а як побачили і життя, захистили не лише Полісся, Україну, а всю Європу.


Фуршет мав незаплановане продовження. Молодші подалися в село, а старші залишилися за столами. Виникла відверта розмова. Військовому комісару ставили незручні запитання, громаді сподобалося, що підполковник відповідей не уникав. Говорив відверто, про що думає.


Поцікавилися армійським досвідом у Василя Миколайовича. Наш керівник стисло розповів про службу у спекотному Азербайджані, про військову частину особливого призначення. Відчувалося, що багато говорити на цю тему не хотів. Справді, скоро розмова перетекла в інше русло. Поділився думкою з приводу наближення до Європи.


- Тут, на місцях, повинні створювати життя схоже на європейське. Ніхто нічого не робитиме за нас...


Розходилися при зорях. Саме вони нагадали про найчисельнішу когорту наших захисників, хто носив на пілотках червоні зірочки. Тисячі курінців воювали на всіх фронтах Другої світової війни. Сотні їх не повернулися до рідних осель. Їх імена увіковічнені на гранітних плитах сільського пам’ятника полеглим героям Великої Вітчизняної війни.


У Курені ще живуть кілька ветеранів, але їх вік уже не дозволяє бути серед нас на святі.


У смолистому курінському повітрі здавалося звучали слова пісні, виконаної на урочистому вечорі:


Нам є що захищати, нам є що
берегти,
Дніпро, Донбас, Карпати, простори
золоті.
Нам є що боронити, як прийде
грізний час,
Ми України діти, вона одна у нас...
Справді одна, більше такої не знайти. Курінські козаки - її надійні захисники.


Василь Слабій, голова сільської
ветеранської організації


На знімку: курінські ліквідатори Микола Панасович Чмир, Олександр Володимирович Хомяков, Микола Генадійович Щегельський, Дмитро Олексадрович Витюк, Віктор Григорович Рудько, Олексій Юхимович Остапенко, Григорій Васильович Шевченко, Микола Павлович Гриненко, Володимир Іванович Рудько.

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове