„Не дорого пришити...”

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: П'ятниця, 15 листопада 2019, 11:00

Давно пенсіонер, вижити на куцу пенсію не можливо, мушу шукати заробіток. Про роботу, звісно, годі у думати, бо її не знайти навіть молоді. Порсаюсь у городі з картоплею, у саду біля вишень, абрикос, яблунь, горіхів – врожай пропоную покупцеві на базарі. На ринку перебиваюсь вже не один рік. Та ось що приголомшує. Якраз проти воріт зіяє баюра, здається, вона там вічно. Влітку висихає, тоді заважає лише курявою, тепер залита водою. Днями їхало авто, колесо якось спорснуло у вибоїну, знявши брудний фонтан. Жінка, котрій не пощастило, ледь не плакала, витираючи на собі бруд. Чисельні свідки поспівчували, пообурювалися та й забули про прикрість. Чи важко засипати хоча б відсівом, сотні людей обходять цю калюжу щодня вже кілька років.

Цю тему обговорювали у сімейному колі. Син мій Андрій - атовець, легко займається, висловився з іншого приводу, „підливши гасу” у вогнище. Товаришує з приятелем, перевідує колегу на Дружби. Там реконструюють майбутній проспект. На власні очі бачив, буде красиво, по-сучасному. От тільки пройти тротуаром поруч не можна, знову – калюжа. Ото і пробираються мешканці двох, чи навіть трьох 90-квартирних п’ятиповерхівок сусіднім двором, чи стежкою у сквері.

Горджуся своїм містом, хочу, щоб було ще кращим і зручнішим, багато для цього зроблено. А згадані мною прикрощі нагадують ситуацію з дорогим костюмом, до якого забули пришити ґудзики. Не так дорого пришити...

Григорій Бандоля

• < Попередня
• Наступна >