Ветеран бажає всім здоров’я і добра

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: Субота, 24 квітня 2021, 10:56

Плин часу швидкий і невблаганний. Усе частіше відлітають у безсмертя особливі люди, ветерани Другої світової війни. Люди, які зустрічалися зі смертю віч-на-віч, а потім, не шкодуючи ні сил, ні здоров’я відбудовували зруйновану вщент нашу Батьківщину та при цьому залишилися оптимістами, не перестали любити життя.

Керівництво міської ради, ветеранської організації міської громади особливо цінують спілкування з цією категорією людей — учасників бойових дій Другої світової. Саме така зустріч відбулася 12 квітня з Матяшем Федором Григоровичем, у цей день йому виповнилось 97 років!

З цією поважною датою його вдома вітали міський голова П.М.Шимко та голова ради ветеранів Л.І.Гриценко.

Федір Григорович в оточенні сім’ї з посмішкою вийшов назустріч гостям, радіючи та впізнаючи їх.

І розпочалися спогади... У ветерана дуже світла далека пам’ять, згадав як у 1943 році його дев’ятнадцятирічного, худенького, як лозинка, хлопця мама за руку вела за село, де на новобранців чекала підвода, і за сльозами не бачила дороги, бо вже третього сина відривала від серця, віддавала жорстокій війні.

Спочатку новобранців привезли в Борзнянський військомат, бо призивався із Тростянки, а потім у полкову школу в Берестовець. Не минуло й місяця, як після присвоєння Федору Матяшу звання сержанта відразу кинули на І Український фронт, невдовзі призначили командиром гарматного розрахунку.

У благенькій шинелі, в дощ і мороз, у польових умовах, голодний і холодний молодий боєць разом з побратимами долав крок за кроком важку дорогу до перемоги.

При форсуванні Дніпра саме він підбив німецького “Тигра”, за що був нагороджений орденом Червоної Зірки. А за кордоном, у сорок четвертому, будучи вже командиром розрахунку гаубиці, пройшов Румунію, Угорщину, Чехословаччину. У ніч на 5 травня (за 4 дні до Перемоги) під Прагою лейтенант Федір Матяш був поранений утретє. Під час бомбардування отримав найтяжче поранення в голову й ногу. Осколків було неміряно! Зробили декілька складних операцій. На охайно поголеній голові ветерана і зараз видно безліч рубців. Війна закінчилась для нього лише в грудні 1945 року (доліковувався аж у шпиталях Казахстану), і везли його в село додому теж підводою, бо ж без милиць не міг стати на ноги. Йому був лише 21 рік.

“Яка тільки була війна тяжка! А ми вистояли”,— говорить Федір Григорович. Він одужав, отака сила людського духу, і аж до 75 років трудився в колгоспі, на різних посадах, прикрашаючи свій життєвий шлях піснею. Навіть зараз має непоганий голос і нам заспівав декілька фронтових пісень.

Нині Федір Григорович проживає з сім’єю свого внука Василя та невістки Олени, несказанно тішиться своєю правнучкою Даринкою Матяш, яка успадкувала від прадідуся любов і хист до пісні та малювання. На прадідусів день народження Дарина приготувала цілий концерт, читала вірші, співала пісні, присвячені дідусеві, чим до сліз розчулила і прадідуся Федора і нас, котрі прийшли його привітати. При цьому вся родина дуже дякувала вчительці другокласниці Дарини - Воробей С.М., яка не шкодуючи ні сил, ні часу майстерно плекає таланти дітей.

Ми були раді від спілкування з ветераном, від того, що він перебуває в родині, де його люблять і дбайливо турбуються. На моє запитання, щоб ще бажалося йому в житті, Федір Григорович відповів, що хотів би побажати всім людям здоров’я і добра!

Цей мужній ветеран пройшов важкі випробовування, втрачав близьких, але попри все залишився життєрадісним оптимістом.

Тож я всім читачам з задоволенням передаю від Федора Григоровича побажання здоров’я і добра!

Лілія Гриценко,
голова міської ради ветеранів

• < Попередня
• Наступна >