Осінь пахне школою

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Вісті звідусіль

Опубліковано: П'ятниця, 10 вересня 2021, 09:31

На початку вересня згадую школу, своїх ровесників і вчителів. У цьому році ці спогади яскравіші, ніж звичайно. Згадалися навіть атрибути давнього навчання: зошити з їх неповторним ароматом, підручники зі своїми пахощами, лінійка, косинець, транспортир і ще багато дрібниць шкільного життя, які здавались назавжди забутими. Скоро збагнув, що все від недавньої зустрічі з однокласниками, яка послугувала спогадам, немовби дала їм перепустку за межу 50-річної давнини. Саме стільки часу злетіло від нашого останнього шкільного дзвоника.

У класі було 30 учнів, у минулі роки збиралися ледь не всі. Нині на півсторічний ювілей прийшли тільки увісьмох. Когось підвело здоров’я, хтось втомився від вантажу років, а когось не дочекаємося вже повік. Про тих моїх дорогих однокласників, хто з’явився на зустріч, хочу розповісти.

Віктор Лузун присвятив себе залізниці, там починав трудову біографію, там і завершив – пішов на заслужений відпочинок.

Олександр Матвієнко працював у РОВД – у органах охорони правопорядку. Ми з ним колеги, тому зустрітися було приємно удвічі.

Мій тезка – Володимир Черненко – електромеханік, спеціаліст по пожежній сигналізації. Трудився у столиці, беріг від вогню київські будівлі і майно.

Віктор Заковінько – верстатник із багаторічним стажем, пішов з пасажирського вагонного депо, де працював токарем.

Григорій Райденко, теж трудився на заводі. Але у горезвісному 1986-му разом з іншими хіммашівцями приборкував оскаженілий атом. Пізніше опікувався долею ліквідаторів аварії на ЧАС, працюючи у райдержадміністрації.

Не оминула доля чорнобильця і Петра Білоштана. Служив у військовій частині трубопровідників, вони подалися у зону найпершими. Наш Петро – ліквідатор І категорії.

Була на зустрічі і моя дружина – колишня наша однокласниця, тоді ми знали її Танею Гапченко. Теж уже на відпочинку, працювала у школі мистецта, Тетяна Сергіївна вчила грі на фортепіано.

Володимир Соловецький

Від редакції: Про самого Володимира Михайловича скажемо так. Він – наш активний дописувач. Колишній випускник міської школи №1, крім усього, очолює сільську ветеранську організацію. За його ініціативи створено шкільну кімнату бойової і трудової слави села Бахмач.

А ще Володимир Соловецький - автор десятка книжок про історичну минувшину рідного краю. Це він – краєзнавець і історик-дослідник - віднайшов документи, які засвідчують, що Бахмачу 1035 літ.

• < Попередня
• Наступна >