Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Зворотний зв`язок
/ 0
- Деталі
- Категорія: Вісті звідусіль
- Опубліковано: П'ятниця, 18 вересня 2009, 12:29
Надрукована в „Пораднику” стаття Б.Киричка „Чужий серед своїх і свій серед чужих” про Пантелеймона Куліша побудила написати і свої спогади.
Опинившись після війни у Бахмачі, познайомився з сім’єю художника Г.Г.Яременка. Часто бував у них. Мене вабило, тягнуло дивитися картини, ескізи, замальовки художника, який свого часу навчався в Петербуржській Академії художеств. Мене вражали фрескові розписи святих в натуральний зріст людини на стінах зруйнованої, без даху, церкви в с.Бахмач-2. Овіяна вітрами, вмита дощами восени, роками обпалена пекучим сонцем улітку, промерзла тріскучими морозами узимку – а фарби фресок не вицвітали. Це можуть підтвердити жителі села. Запитаєш, бувало, у людей:”Хто ці розписи творив?” Відповідали, що був такий маляр, родом з Бахмача-2, а жив у селі Бахмач-1. Виконував ці фрески художник Гнат Гаврилович Яременко.
Часто я відвідував Миколу Гнатовича, сина художника, та дружину покійного художника Олену Василівну. Надивившись малюнків та картин, збирався додому. На прощання Олена Василівна казала сину: ”Колю, зіграй „Гуде вітер вельми в полі” та „Не щебечи, соловейку”. Микола Гнатович сідав до піаніно. Лилися чудові мелодії. А потім Олена Василівна розповідала про їх автора – Віктора Забілу, про його любов та життя, про відвідини його Тарасом Григоровичем Шевченком. Музику на вірші Забіли написав М.Глинка, і були вони такі популярні, що часто сприймалися як народні.
1953 навчального року на прохання директора Бахмацької школи №2 Солодька П.А. я почав викладати образотворче мистецтво. І ось в учительській, у вільні від уроків години, часто доводилось чути від старих, ще дореволюційних часів, вчителів: Олени Василівни Яременко та Сергія Олімповича (Аліпієвича) Данька – розповіді і про Віктора Забілу, про його кохання невдале та життя, Панька Куліша і Ганну Барвінок, про родину Івана Забіли, його дочок, які вийшли заміж за художників М.Ге та М.Врубеля.
Тепер, коли питаєш у вчителів мови та літератури про Віктора Забілу, відповідають, що чули, інші кажуть, що є згадка про нього.
Коли я працював роз’їздним фельдшером ст.Бахмач, в мої обов’язки входило відвідування хворих залізничників та членів їх сімей, які проживають в селах і хуторах від Конотопа до Ніжина. І часто приходилося мені чути розповіді від старожилів про видатних людей, які відвідували наш край.
Написав на підставі всього, що чув і бачив, картину „На Фастівці”, з наступним поясненням-підписом: „Цими шляхами та стежками з Качанівки ходили Т.Г.Шевченко, Марко Вовчок з чоловіком до Пантелеймона Куліша та Віктора Забіли, І.Репін до М.Ге”. Сподобалась картина нашому голові райдержадміністрації Булаху М.М. і він її придбав. За зиму 2009 року, на 87 році життя, написав другу картину, в іншому варіанті – „До Куліша”, яка зараз в Бахмацькому музеї. (Коли писав цю картину, не знав, що влітку цього року будуть делегації відвідувати могилу П.Куліша).
Від редакції. Саме з цією картиною ми сфотографували Івана Опанасовича на Спасівському ярмарку. Картина проста, але ось що вражає: людині 87 років, і він знає про край, де живе, чи не більше декотрих людей, яким це належить за родом діяльності! До речі, й край цей йому не рідний: родом Іван Опанасович з Білоцерківського району.
Детальніше...