Давньоруський документ дохристиянського часу “Вісті ізначальні” наголошує: “Той, хто відбирає Богом дароване, буде проклятий в дітях, онуках, правнуках аж до сьомого покоління, бо те, що Богом дароване, належить лише Богові”.

Мова — беззаперечно, космічна сутність. Вона дарується лише певному народові, як особлива, розрізнювальна ознака між іншими етносами. Формування її — дуже складний процес, що йде тисячоліттями. І впливають на неї не лише сусідні мови, а найперш — середовище, географічне розташування, клімат, флора й фауна, сотні й сотні інших чинників.

Сучасна українська мова сягає своїми коренями в глиб тисячоліть. Ми ніколи не взнаємо, як розмовляли мезинці 30 тисяч років тому (с.Мезин Коропського району). Але те, що вони спілкувалися розвиненою мовою — факт. Бо ж мали свій місячний календар. Їхні красуні носили дивовижної тонкості браслети з химерними візерунками. Вони освоїли ткацьке ремесло. Все це, безперечно, потребує застосовувати високорозвинену мову . Проте я певен, що їх слова не загубилися в часі, а лягли в основу нашої мови, так як і слова трипільців, відомих нам зі стародавнього санскриту (древньої книжної мови арійського народу Індії). “Степ широкий - то мій брат” - ці слова без змін дійшли до нас з VI тисячоліття до н.ч.

Українська мова — найдосконаліша мова світу. І це не пуста балачка. Року 1929 в Парижі відбувся конкурс мов. Українська ввійшла в першу трійку за милозвучністю й досконалістю поряд з італійською та староперською. „Вєлікій і магучій” — четверте...ззаду. На моє глибоке переконання, „могучесть” російського язика визначається наявністю на стартових майданчиках ракет з атомними боєголовками. І чим їх більше — тим він величніш. Недарма пару років тому очі-льник сусідньої держави заявив, що вони націлені й на Київ.

Ось нам і потрібно вчитися у росіян захищати рідну мову будь-яким чином.

Розгортаю газету “По-українськи” за 7 червня. Фото і короткі життєписи всіх 234 депутатів ВР, що проголосували за прийняття Закону Ківалова-Колісниченка “Про надання російській мові статусу другої державної”. Вкрай прикро, але більшість прізвищ українські. Дивно, на що розраховують такі депутати: що Росія їх озолотить?! “Дурень думкою багатів”. Вже раз “озолотила” по підписанню харківських угод. Голова ради міністрів п. Азаров сьогодні на першому каналі Національного радіо заявив, їдучи до білокам`яної в енний раз на газові перемовини: “Ми не хатім сніженія цен по газу, ми хотім справедлівой, как с другімі государствамі, цени. Расія снова снізіла цену за тисячу кубометров газа для Турціі до 153 долларов. Ми же платім 530”. Тоді, виявляється, ми ніякий росіянам не братній народ, турки вп`ятеро братніший. Звичайнісінький собі економічний грабунок слабкої держави. А щодо братніх почуттів — це дуже умовне поняття. Сучасні росіяни — це ослов`янений угро-фінський етнос із незначним доважком руської крові, що збудував свою державу, взявши за зразок устрій Золотої Орди.

Мова — кров нації. Обезкровити її — значить умертвити заживо. Зруйнувати мову — однозначно — зруйнувати самосвідомість народу. Це так спритно робилось при Совєтах. Дивовижне єзуїтство: “Родной язик”... і якась там українська мова, мовби чужа, другорядна. Від вивчення якої, за бажанням батьків, можна своїх чад в школі звільнити. В.В.Щербицький, якого так усі хвалять за господарські успіхи (а саме він дозволив будівництво Чорнобильської АЕС), партійні з`їзди, пленуми проводив виключно російською. А як батько — так і дитятко. Жодного разу не доводилося чути, щоб наш перший секретар райкому партії вів засідання українською. Хоч українець же з українця. Що там говорити: Іван Лукич, мій однокласник, звільнив своїх двох дівчаток від рідної мови в школі за станом здоров`я. А від англійської, бач, не звільнив.

Особливо завзято русифікація продовжується при “вільній державі”, при всіх президентах. Як зазначив голова Національної Спілки письменників України В. Баранов: “90 відсотків інформаційного простору російськомовні”. Навіть УТ-1 гамузом пре російські халтурні фільми, російський ни-зькопробний гумор, пошлу попсу. Куди вже далі. Не так давно журналісти обнишпорили Київ і зважили російськомовні та україномовні видання столиці. Фото відоме всім. Україномовні — підійме й дитя. А ось російськомовні — хіба що атлет.

Та навіщо в столицю ходити? Загляньте до журнального кіоску біля стоматклініки, а чи на розкладку базарну. Куди вже посилювати ті позиції мови сусідньої, “братньої” держави?!

Автори законопроекту ратують за Європейську конвенцію, в основу якої покладено захист зникаючих мов. І вона б мала стосуватися зовсім не російської, а передовсім гагаузької, караїмської, кримсько-татарської, бо в цих мов немає потужних державних утворень. Російська ж мова має свою потужну природню батьківшину. Загрози їй аніякісі-нької.

Однозначно — Закон, якщо його ухвалять, діятиме на розвал держави. Сусіди лиш порадіють. І всі матимуть з цього зиск: Росія, Польща, Румунія, Угорщина, Чехія. Українцям же з ласки “старшого брата” лишиться Чорнобильська зона. Спробуємо приєднатися до Японії. Обидві нації мічені атомом.

Уважно перечитуючи Закон про мови, дивуєшся чи то з наївності, чи то з крайньої, м`яко кажучи, некомпетентності авторів. Виявляється, регіональна мова може бути введена як державна навіть, коли національна меншина становить менше 10 відсотків від корінного (українського) населення. Вдумайтесь. Бахмач, поміж людьми, називають столицею ромів (циган) Чернігівщини. Отже, вони вправі будуть вимагати висунення й обрання до районної ради своїх представників. Вправі вимагати назви вулиць писати й по-ромські, мати свою газету, школу. Це так, ніби для жарту. Але справи набагато серйозніші в іншому.

Великі міста переповнені китайцями. Зважте, що вони кланятимуться лише до певного часу, і лише до певного часу говоритимуть: “Китайса халоший”. А потім їм однаково буде, хто ти: українець, росіян, єврей. За ними стоїть надпотужна держава. Росія з цим етносом вже має справжню проблему. На території Далекого Сходу живе до 10 мільйонів китайців. Офіційно. Насправді їх втричі більше. А там, де китайці живуть купно, російські закони вже не діють. Ось за допомогою хахлів “старший брат — андрофаг” і намагатиметься розв`язати це питання. Російський етнос швидко зменшується, деградує від п`янства. До храму Христа Спасителя в Москві прийшло на Пасху до 100 тисяч вірян. А до головної мечеті білокам`яної на Байрам 1407. В Москві! Росія швидко ісламі-зується. Ось тому патріарх Кіріл (в миру Гундяєв) всіма силами прагне перетворити Україну на “Русскій мір”.

А що ж українці? А виявляється, їм все це по-цимбалах. Мовне питання стоїть аж на двадцятому місці. Головне вижити, при покращенні життя вже сьогодні. Проте, як видно з роботи Верховної Ради, мовний Закон має і подвійне дно. Під шумок мовного питання протягують депутатики Закон про працю. Де вже роботодавець буде визначати, скільки годин ви на нього гнутимете спину. Бажано всі двадцять чотири. Закон про підвищення комунальних тарифів, Закон про концесію — до національних надр допустять іноземців. Якби сказали, що від впровадження закону про мову росіянам стане жити краще — аніяк. Проте депутати переконані, що вони благодійники, бо ж дали народу „самоє дорогоє — язик”. Ну, хоч це грубо і звучить, тепер хоч вдавіться ним. Їм начхати і на вашу солов“їну, і на ваш могучий. У них головний язик — язик долара. І статки їхні за кордоном. А ви собі хоч горлянки перегризіть... Раби, і це істина, без`язикі.

Введення російської мови в ранг другої державної потребуватиме її введення в дитсадках, школах, навчальних закладах і витіснення мови головного етносу, що становить тут 81 відсоток, навіть за межі держави. Словом, ми почнемо перетворюватися в таку собі другу, вторинну, Росію. Ту Раша. Цвай Раша. По Раша. А вторинні етноси у світі не мають абсолютної ваги.

Наводжу промовисті слова російського політичного діяча, вбитого, між іншим, в Києві, Петра Столипіна: “Народ, нє імєющій своєво національного самосознанія і гордості — єсть навоз для болєє сільних народов”. Кожному українцеві, поки не пізно, варто задуматися над цими словами.