Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
То люди у нас такі?
- Деталі
- Категорія: Актуальна тема
- Опубліковано: П'ятниця, 04 червня 2010, 15:43
Як кажуть в народі, у кого що болить – той про те й говорить. Розумію, що вже може й набридла ця тема, але вона настільки вічна... ну майже як корупція. А мені дійсно – болить. Бо збираю чуже сміття з періодичністю щонайменше двічі у тиждень. Правду мовити, сміття те неважке – папірці та оті кляті пакетики, які в нашій країні вже нагадують другий Чорнобиль. Ну воно й зрозуміло – люди смітять „культурні”, службовці так званого в народі „білого дому”.
На лиху годину, побудували новий райком на нашій, до того тихій і напрочуд гарній, вулиці. Звалася вона, щоправда, не надто гарно – іменем синочка, що здав свого тата, Павлика Морозова, але з ініціативи міської ради в її назві віднедавна увічнено пам`ять про одного з колишніх мерів, В.Ніколаєнка. І дім цей заселили вже не комуністи, як планувалося, а інші начальники – державні службовці різноманітних відомств. Мабуть, і їм всім там непогано живеться, і для відвідувачів зручно – майже всі в одному місці. Усім добре, одне слово. Крім нашої вулиці.
І на те є дві причини. Перша – вже згадане сміття. Хоча у дворі стоять два контейнери і сміттєзбиральна машина їздить регулярно, того явно замало. Воно й зрозуміло – інтенсивно працюють (існує навіть такий вид доплати для держслужбовців – „за інтенсивність праці”!) І ось плоди цієї інтенсивної праці, особливо у вітряну погоду, і збирає наша вулиця. Мій двір, як на біду, саме навпроти зловісних контейнерів – ви зрозуміли, так?
Так само інтенсивно ми ходимо до них скаржитися.
Одного разу, вкотре збираючись писати про наше засмічене місто, почула від одного чиновника: „Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. То люди у нас такі”. Частково погоджусь. Бо бачу також на своїй рідній вулиці сміттєзвалище біля кладовища, яке „наші люди” утворили біля встановленого контейнера (та ще й біля такого святого місця!), таке ж бачу на Калініна і Кирила Розумовського, біля шкіл і в скверику за клубом, біля так званої в Бахмачі „Басейки” і на болоті, де зараз не водяться навіть дикі качки, а в дитинстві ми купалися на „чистоводі”, і ... і так можна згадати весь Бахмач. Але – повторюся – частково погоджуюсь. Адже саме цим висловом чиновник „виніс вирок” і собі – він теж працює у цьому домі. І він теж, виходить, „така” людина. Звісно, не справа чиновників, надто високопоставлених (а таким у нас вважає себе усякий, хто тільки-но заселиться у кабінет) прибирати сміття, але організувати роботу всіх, хто за це несе відповідальність – їхня справа.
Одного разу, вкотре збираючись писати про наше засмічене місто, почула від одного чиновника: „Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. То люди у нас такі”. Частково погоджусь. Бо бачу також на своїй рідній вулиці сміттєзвалище біля кладовища, яке „наші люди” утворили біля встановленого контейнера (та ще й біля такого святого місця!), таке ж бачу на Калініна і Кирила Розумовського, біля шкіл і в скверику за клубом, біля так званої в Бахмачі „Басейки” і на болоті, де зараз не водяться навіть дикі качки, а в дитинстві ми купалися на „чистоводі”, і ... і так можна згадати весь Бахмач. Але – повторюся – частково погоджуюсь. Адже саме цим висловом чиновник „виніс вирок” і собі – він теж працює у цьому домі. І він теж, виходить, „така” людина. Звісно, не справа чиновників, надто високопоставлених (а таким у нас вважає себе усякий, хто тільки-но заселиться у кабінет) прибирати сміття, але організувати роботу всіх, хто за це несе відповідальність – їхня справа.
І друга проблема – не так болюча, як смердюча. На усіх поверхах адмінбудівлі на вулиці Жовтневій, 42 є вбиральні. Але щодня ми, жителі вулиці Ніколаєнка, змушені споглядати спини (і, вибачте, не тільки!) відвідувачів, котрі за гаражами, що виходять саме на нашу вулицю, справляють свої природні потреби. Бо всі ті вбиральні, на поверхах, зачиняються на замок. Негарно про це – у газеті? А гарно – туалети „тільки для білих”, службовці держави? Держава ж бо складається з цих людей, що до вас у кабінети ходять. І всі вони теж їй служать, державі, тільки статусу такого чомусь не мають. Мо’ держави у нас різні?
А що, прикольний був би напис на туалеті: „Тільки для держслужбовців!”
За дорученням вулиці Ніколаєнка – Н.Теплова
Детальніше...