Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Пам’ятати повинні

Рейтинг користувача:  / 1
ГіршийКращий 

Уже вкотре щороку, 23 листопада, ми вшановували пам’ять померлих під час масового, організованого сталінською владою страшного злочину проти власного народу – голодомору. По всій Україні цього дня пройшли поминальні мітинги, усі небайдужі громадяни до роковин тих страшних подій запалили свічки пам’яті. 


На сторінках “Порадника” зустрічав уже суперечки щодо цієї “чорної сторінки” нашої історії, зіткнення різнополярних точок зору. Дехто із “сперечальників” навмисно свідомо уникав слова “голодомор” замінюючи його дещо сухим “голодовка”, мотивуючи це тим, що, мовляв, “голод був і на Кубані, і на Поволжі...”, тощо. Але при цьому забуваючи, що то були місця компактного проживання українців. Також рясніють міфічні історії про те, як українці самі ставали “крадіями” та “злочинцями”, які займалися ревізією зерна, харчових продуктів. Можливо, у ті роки, і траплялися подібні випадки, проте, слід зазначити, скоріш за все, то були звичайні зрадники-“поліцаї”, яких всюди по саму зав’язку вистачало. 

На мою думку, пора вже давно припинити пусті балачки з приводу того, був голодомор чи ні. Звісно, що був. І є не лише свідчення ще поки що живих очевидців тих страшних подій. Також є й архівні документи, у яких так чи інкаше йдеться про те, що Сталін усе те відібране у бідних селян зерно надсилав вагонами у Західну Європу, яка, у свою чергу, ні сном, ні духом не знала про все те, що тоді коїлося в Радянській Україні. Натомість, для “західного світу” радянські (і також західні) журналісти малювали красиву картинку мирного та щасливого життя. До речі, щодо архівів. Чи визнаєте, хто зараз керує Державною архівною службою України? Гінзбург Ольга Петрівна, за сумісництвом – член Комуністичної Партії України. І призначив її, між іншим, у 2008 році той самий “найдемократичніший” президент Віктор Ющенко. Державні архіви, у числі яких містяться і матеріали про голодомор (кіноплівки, фотографії, письмові та друковані документи), довіряють члену компартії! Це аналогічно тому, що довірити миші склад, де зберігається сир! 


Наступне. Один з активних дописувачів “Порадника” з цієї теми, палкий комуніст, зазначав, що це, мовляв, “Америці вигідно відволікати увагу нашого народу від соціальних проблем голодомором, адже за роки “так званої незалежності” померло не менше українців, ніж за період голодомору”. Вважаю, що якраз такими репліками і відволікають нашу увагу від історичної правди. Звичайно, що зараз важка економічна ситуація. Але все-таки, давайте не впадати у крайнощі – порівнювати часи “дикого комунізму” з не менш “диким капіталізмом”. Світ уже давно не “двополюсний” і протистояння “Америка – СРСР” наразі не є актуальним.


Мабуть, не зайвим буде, якщо по-ділюся спогадами тих сумних і жахливих часів, якими зі мною свого часу ділилася покійна прабабуся. Їм тоді, на щастя, вдалося пережити те лихоліття завдяки тому, що прадід був головою сільради, а також тому, що довгий час вдавалось переховувати корову в очеретах. Звичайно ж, не обходилося без млинців з гнилої картоплі та юшки з лободи. Розповідали, як ходили селом чекісти (до речі, нормально вдягнені і далеко не «сільської» зов-нішності), які лізли у кожну щілину, допитували хазяїв, чи бува не сховали де хоч один мішок зерна. Таких спогадів – безліч. У когось, можливо, траплялися і набагато гірші ситуації.


Наостанок хочеться пригадати скандальні слова відомого американського кіноактора Мела Гібсона, з якими він свого часу звертався до американської єврейської громади з приводу: “Чому, кричачи на кожному кроці про Голокост, ви мовчите про Голодомор – геноцид українців у Радянському Союзі?” Це говорить про те, що багато хто вже знає і небайдужий до тих подій. І що варто у майбутньому засуджувати та забороняти будь-які прояви людиноненависницьких ідеологій тоталітаризму, як коричневих, так і червоних, які чинять шкоду народам, заганяють їх у рабство та добивають концтаборами, геноцидами, голодоморами. Хай горить свіча пам’яті у наших серцях, і нехай вона ніколи не згасне! В ім’я теперішнього та майбутнього поколінь нашого народу!


Володимир Швидкий

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове