Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Відкритий лист-звернення

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Голові Комітету з питань охорони здоров’я
Верховної Ради України Богомолець О.В.,
Народному депутату України Ляшку О.В.

Шановні Ольго Вадимівно та Олеже Валерійовичу!

На превеликий жаль, ми не цінуємо те, що мали. Розвалюємо старе, а побудувати щось нове – зась. Тому й кульгають реформи, зокрема, медична.


Перший нарком охорони здоров’я СРСР Микола Семашко створив унікальну систему надання медичної допомоги населенню у великій за територією державі з різним рівнем соціального розвитку. Ця система медичної допомоги передбачала, що держава повністю візьме на себе піклування про здоров’я громадян. Слід зауважити, що система охорони здоров’я СРСР отримала позитивну оцінку експертів провідних країн світу. Великобританія взяла від неї базову основу – бюджетне фінансування та модифікувала її в модель, яка ввійшла у світову історію, як система Беверіджа. Її запозичили Італія, Греція, Іспанія та інші країни. Таким чином, треба не відходити від системи Семашка, а удосконалювати її, ні в якому разі руйнувати систему Семашка, попри її радянське походження, не слід!


Міжнародні експерти під час конференції, яка відбулась у Відні 2001 року, дійшли висновку: якщо на забезпечення діяльності системи охорони здоров’я витрачається менше ніж 8,9% валового внутрішнього продукту (ВВП), то «така медицина стає небезпечною для населення».


За нормативами Всесвітньої організації охорони здоров’я, при фінансуванні менше 5% від ВВП можна говорити про повну відсутність медицини в державі.


В Україні за роки незалежності бюджет на охорону здоров’я становив 3,0-3,3% від ВВП. Тобто був і є утричі менший, ніж критичний рівень асигнування на потреби медичної галузі, встановлений міжнародними експертами.


Тож наша трагедія в тому, що держава не хоче фінансувати медицину!


Для порівняння: у Німеччині бюджетні асигнування держави на медичну галузь сягали у 2015 році 280 млд.євро (10% від ВВП), тобто бюджет медичної галузі Німеччини більший від витрат України на охорону здоров’я аж у 396 разів!


Збереження нації, здоров’я населення для німців – святе! В Україні все навпаки: націю невблаганно підточують епідемії туберкульозу, СНІДу, венеричних захворювань, тощо. У нашій країні найбільша смертність від інфарктів, інсультів, раку серед країн Європи. Тривалість життя в Україні у середньому на 12-15 років менша, ніж в країнах Європи. Чисельність населення у нашій державі за останні 25 років зменшилась на 7 мільйонів. Україна вимирає, особливо її сільське населення.


Однак ніхто не б’є на сполох. У наших державних діячів бачимо тільки жадобу до влади та особистого збагачення.


Чи можемо досягти рівня медичної допомоги країн Європи при такому критично низькому рівні фінансування? Відповідь очевидна – це не реально!


На пам’яті 2010 рік, коли в Україні, згідно з Указом Президента та Постановою Уряду, розпочалося «реформування медичної галузі». Для реалізації пілотного проекту було визначено Донецьку, Дніпропетровську, Вінницьку області та м.Київ. Через 5 років передбачалося проаналізувати стан охорони здоров’я в цих областях, щоб визначити всі позитиви та негативи. На основі результатів експерименту чиновники МОЗ України мали вирішити, чи можна таку реформу впроваджувати по всій Україні, порадившись із широким колом громадськості, а потім через Всеукраїнський референдум прийняти народну, власне, Конституцію здоров’я українського народу.


Ще не сплинув встановлений термін експерименту, невідомо куди котиться наша медицина на колесах цих нововведень, а «реформатори» почали кроїти усе своїми лекалами, намагаючись у будь-який спосіб поширити пілотний проект на всю Україну. І пішла руйнація галузі лавиною!


Уже 5 років триває ця «реформа». Ми чітко не знаємо, що діється в пілотних областях. Однак із того, що потрапляє у засоби масової інформації та від спілкування з доброчесними фахівцями стає моторошно. Смертність на догоспітальному етапі виросла вдвічі! Закривають протитуберкульозні лікарні, онкологічні й інші відділення – при тому, що у нас епідемія туберкульозу та найвища захворюваність на рак. Закривають наближені до людей сільські лікарні та фельдшерські пункти, пологові відділення, знищують педіатрію, що викликає справедливе обурення людей. Звідси на Чернігівщині, зокрема, у Бахмацькому районі кожного року зменшується народжуваність дітей та росте смертність населення. Ось такі, кінцеві «результати» антиукраїнської медичної «реформи» Акімової-Богатирьової. Соціологічні дослідження в Дніпропетровській області свідчать: 99% людей проти такої медичної реформи!


На Чернігівщині, зокрема, в Бахмацькому районі, вирішили теж не чекати результатів експерименту. В області створили центри первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД), як окрема юридична особа, а до неї – новий апарат управління. Тобто як раніше була посада одного головного лікаря в районі, то нині з утвердженням ЦМПСД маємо ще одного головного лікаря. А якщо є керівник, то в нього – заступник, головний бухгалтер, економіст, завідувач оргметодкабінетом, статистики, головна сестра медична, сантехнік, столяр, сестра-гоподиня, прибиральниці… Словом, створено 20 нових посадових одиниць, які самі безпосередньо не надають медичну допомогу населенню.


А на утримання ще одного адміністративного апарату потрібні чималі кошти.


Уже наполягають і далі закривати фельдшерські пункти у селах, де менше 300 жителів… Що це означає для людей? До цього закладу повинен дійти, як-то кажуть, і старий, і малий. Та й медичний працівник чи то пішки, чи на велосипеді має дістатися до кожного хворого і таке інше… Тепер можна тільки уявити села на відстані 3-5 км від того фельдшерського пункту. Чи зможе медичний працівник надати невідкладну допомогу? Звісно, ні! Забирають останнє!


Крім того, отримали й тотальну дезінтеграцію в роботі самих медичних працівників сільських районів, по-скільки зруйновано єдиний організаційно-методичний медичний простір, що не в інтересах медичних працівників та їх пацієнтів.


Наголошую! За останні 5 років українське село перетворилося на суцільну руїну, де усе більше панує безробіття, алкоголізм, наркоманія і культурна деградація сільського населення. За таких обставин не можна уявити, яким чином сільський лікар переконує людей, що треба вести здоровий спосіб життя?


Сьогодні хворі вимушені самі купувати ліки, рентгенівську плівку, тощо, ціна за останні роки яких виросла в 4 рази. Звичайно, люди не можуть бути задоволені таким станом речей.


І мені й досі не зрозуміло, чому поспішали проводити «медичну реформу», не проаналізувавши, як вона пройшла в пілотних областях?


Натомість руйнуємо стару систему, яку визнав увесь світ, і якій не вистачало лише фінансування…


Тепер хто відповість за те, що вже фактично знищена народна система охорони здоров’я?! Напевно, до відповідальності нікого не притягнуть. Та й українська медицина нашим високопоставленим чиновникам в Україні не потрібна, бо вони лікуються за кордоном, кидаючи бюджетні крихти на вітчизняну лікування.


Усі розуміють (крім «реформаторів»), що руйнування сільської охорони здоров’я – це колапс без наркозу, що тільки фінансування медичної галузі на рівні світових стандартів забезпечить ту якість, той рівень медичної допомоги, який українці очікують.


Покращити ситуацію в медичній галузі, підняти надання допомоги до рівня в розвинутих країнах можна, лише збільшивши фінансування в рази. Інакше нашу медицину очікує загальний колапс, а державу і її націю бути приреченими!


Вельмишановні Ольго Вадимівно та Олеже Валерійовичу, переконливо прошу вас зайняти ще більш активну позицію і пояснити народним депутатам України справжню ситуацію у медичній галузі країни і заставити їх таки повернутися обличчям до збереження нації, здоров’я українського народу.


М.П.Шимко,
головний лікар Бахмацької міжрайонної протитуберкульозної лікарні,
депутат Бахмацької міської ради (фракція Радикальної партії Олега Ляшка)

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове