По чому нині Україна, брате?

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Актуальна тема

Опубліковано: П'ятниця, 27 вересня 2019, 11:48

Осінній, туманний і холодний ранок на автостраді при в’їзді до Борзни нагадав кілька минулорічних протестних акцій у Кіптях, мітингувальні пристрасті під Верховною Радою. Тоді страйкарі виступали проти поспішного продажу землі, пізніше обурювалися проектом Закону про внесення змін до Податкового кодексу України, який зачіпав інтереси аграріїв.

Тепер знову протест, чого ж вимагають мітингуючі? Всі вимоги викладені на їх численних транспарантах: „Ні” продажу землі олігархам”, „Не продавайте Батьківщину”, „Ні” продажу землі іноземцям”, „Ветерани АТО і ООС проти продажу землі”.

Життя і без того стає нестерпним, заробітчани подалися у сусідні країни. Українські остарбайтери їдуть у Польщу і Чехію, Словаччину і Росію, відчайдухи подаються ще далі, починають активно освоювати простори Німеччини. Чиясь зла рука зганяє українців з Батьківщини. Колись наша Вітчизна була однією із розвинутих індустріальних держав, тепер має здебільшого аграрну економіку. Але і це право заробляти на вирощуванні збіжжя та інших культур хочуть забрати.

Протестувальники розтяглися на добрих пів милі. Обабіч асфальтівки не лише люди, тут і чисельні зразки їх техніки. Підхожу до гурту: „Аграрний сектор надає 17 відсотків ВВП країни і 40 процентів валютної виручки. Кошти йдуть на фінансування освіти, медицини, армії, пенсійного забеспечення... Питання ринку землі стосується кожного громадянина України...”, - переконує товаришів один з промовців. Інший додає: „Сьогодні три чверті населення України проти відкриття ринку землі...”

- Та, хто до нас прислухається!? – запитую вже в себе. І тут же згадую. – А тоді все ж відступили! Ні, багато залежить від людей, від нашої наполегливості. Тому і подалися на Борзнянщину не байдужі до долі рідного краю. Впізнаю серед мітингуючих АТОвців і ООСівців, воїнів-афганців, хліборобів – від механізаторів до керівників середньої ланки, а то і директорів сільгосппідприємств. Справді, земля - то турбота всіх.

На автостраді і член Всеукраїнської Аграрної Ради, директор ПСП «Пісківське», депутат Чернігівської обласної ради Валерій Колоша.

- Земля – це наше найцінніше багатство. Ще діди-прадіди боролися за неї, проливаючи кров. І Всеукраїнська Аграрна Рада, і аграрії, і всі учасники акцій по всій країні проти такого поспішного запуску продажу землі. Ще багато невідповідностей у законодавстві. Скільки ще людей не отримали по 2 гектари, як в подальшому будуть отримувати ці землі ветерани ООС? На сьогодні геокадастр не наповнений. Межі паїв не встановлені, є навіть випадки, коли землі заходять на територію залізничних колій або ж кілька паїв територіально поєднані. Ще дуже багато роботи, перш ніж відкривати ринок землі», - говорив Валерій Колоша на камеру столичних телевізійників.

То турбота всіх... Свідченням тому став вірш відомого поета-пісенника Степана Галябарди. Це не просто віршовані рядки, то є крик душі. Вчитайся, читачу, у проникливі слова.

- По чому нині Україна, брате?
Її за скільки срібних продаєш?
З котрого боку будеш починати?
З рівнин? Степів? А чи з Карпатських вищ?
Кому продаш за безцінь цю землицю?!
По штучно, а чи оптом віддаси
Всіх солов’їв, під спів яких не спиться
В моїх садах вишневої краси?
Тобі вже так обридла ця калина
І вишиванка, що дивує світ,
Що ладен їх віддать й за дармовину?
Щоб був від цього радий твій сусід.
В якій ціні ліси? А Чорне море?
А Запорозька Січ, як в горлі кість?
А цей хохол, що на своїй говорить
Й тебе приводить у нестримну злість?
А от кому ти продасиш могили
Своїх дідів і прадідів своїх?
І звідкіля будеш черпати сили,
Щоб не творити цей лихварський гріх?!!
Продати можна й з журавля пір»їну,
Навіть із рук синицю відпускать.
Але не маєш права Україну
Ти оптом, а чи в роздріб продавать!!!
Згадалися куплети іншого поета – Віктора Баранова.
- Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...
То захистимо нашу слов’янську землю, сьогодні ще не пізно.

Борис Бобришев

• < Попередня
• Наступна >