Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Домашня географія

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
В своєму побуті ми часто користуємося словами, інколи навіть не підозрюючи того, напряму пов’язаними з географією, назвами міст і країн, просто якимось іноземними словами. Це відноситься як до назв давно знайомих нам плодів і овочів, так і тварин, тканин тощо.

Хто не любить гречаної каші? Українців часто навіть називали і називають тепер гречкосіями. Цю зернову рослину наші дуже далекі предки одержали з Греції, тому і співзвучні ці назви. В легендах Київської Русі знаменитий богатир Микула Селянинович своєю силою завдячував саме гречаній каші, яку постійно споживав. Та й тепер, наприклад у минулу війну, а часто і після неї, коли в меню солдатських їдалень зрідка з’являлась гречана каша, то це було свято для всіх. А медики ще ж можуть додати, що вона дає організмові в п’ять разів більше енергії, ніж наш “другий хліб” - картопля. Варто пам’ятати про це і нашим господиням.

Назва всім добре відомого і популярного у будь-якому вигляді овоча-помідора походить від італійських слів “поммі” (яблуко) і “ор” (золото). Зрозуміло, що йдеться тільки про жовті та золотисті овочі. На батьківщині ж помідора, в Південній Америці, його називають “томатль”. І ця назва, у формі “томат” закріпилася в нашій мові для ряду виробів з помідорів - томатний сік, томатна паста і т.п. Ніхто вже давно не говорить “помідорний сік” чи “помідорна паста”. В більшості європейських мов закріпилась назва томат.
 
Першим з європейців, хто ознайомився з чудовим плодом китайських садів був Марко Поло. Назва цього фрукту в нашій, як і ряді інших мов Європи, походить від його кольору – помаранчі або назви країни – апельсина, тобто китайські яблука. Остання назва прийшла до нас з голландської мови, де “апфель”- яблуко, а «сіна» – Китай.

Що вже говорити про назви вин, які, як правило, називають за місцевістю, де їх виробляють: масандра, шампанське, портвейн, цимлянське, магарач тощо. Цей сонячний напій прославлений безліччю поетів, які не тільки хвалили його, а і застерігали, як Авіценна (Абу Алі ібн Сіна),  найвідоміший лікар і по “сумісництву” поет Середньовіччя, від зловживання ним:

Вино – чудові ліки, як не впиватись ним,
Гірке, як слово батька,
Але ж таке й корисне,
Дозволене розумним, заказане дурним.

Це ж стосується і назв мінеральних вод.

Наші жінки дуже полюбляють тонку вовняну або напіввовняну тканину, особливо на платки, кашемір. І мало хто здогадується, що назва ця походить від імені провінції Кашмір на півночі Індії, хоча про неї, в зв’язку з діяльністю сепаратистів, і згадують майже в кожних новинах радіо і телебачення.

Яка добра господиня не прикрашує своє житло, його вікна, веранду чи балкон легкою сітчастою, з чудовими узорами тканиною, тобто тюллю. А назва ця походить від міста Тюль на півдні Франції, де вона і була винайдена місцевими майстрами.

Те ж саме стосується і улюбленої чоловіками тканини бостон, назва якої походить від назви однойменного міста Бостон в Сполучених Штатах Америки. «Крепом з Китаю» назвали французи, а вслід за ними і всі, тоненьку ніжну шовкову тканину крепдешин, бо ж «Шин» це по-французьськи Китай.

В назвах різних порід собак легко прочитуємо географічні назви, звідки ті походять, чи їхні функціональні властивості. Вівчарка – порода собак, виведена для охорони і захисту вівців. Болонка – собака з міста Болоньї в Італії. Сенбернар – порода собак-рятівників людей в горах, в снігових лавинах. Назва походить від важкодоступного перевалу в Альпах Швейцарії, Сан Бернар, де колись ченці вивели цю породу. Вони прив’язували до спини цієї великої волохатої собаки ковдру і пакунок з харчами, і ті розшукували засипаних снігом подорожніх, що збилися з дороги. І сьогодні ці давні друзі людини вірно служать їй. А наші мисливці добре знають таку породу собак як спаніель, виведену ще в давні часи в Іспанії.

При бажанні читачі “Порадника” можуть самостійно поповнити цей реєстр цікавих назв, що набули громадянства в нашій мові.

Б.Киричок, смт.  Дмитрівка

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове