Купала, Купайла, Купайлиця, Іванів день — традиційне свято, яке відзначають в Україні в ніч на 7 липня, тобто ніч з 23 на 24 червня за старим стилем. У слов’янських народів це був день літнього сонцевороту (сонцестояння — орієнтовно 20-22 червня). Згідно із християнським календарем, на ці дні припадало Різдво Іоанна Хрестителя (24 червня за старим стилем). Та серед народу його помилково називають святом Івана Купала. Справа в тому, що після поширення християнства давнє народне свято Купала в результаті християнського нашарування отримало таку подвійну назву, оскільки наступного дня, 7 червня, за церковним календарем - Іоанна Хрестителя.

Купайло - це язичницький бог земних плодів, якому приносили в жертву хліб. За традицією святкування розпочиналося в заздалегідь домовлених місцях, найчастіше біля річок, тому що існує звичай пускати на воду вінки.На жаль, ця традиція оминула сучасний Бахмач, може правда через те, що з річками у нас негусто. Але бахмачани знали, де збиратися на свято. На яскраву театралізовану виставу, присвячену Купайлу, запрошували місцеві аматори – працівники районного будинку культури. Міський парк відпочинку близько двадцятої наповнився людьми, а на сцені уже розгорталося купальське дійство.

Ведуча розпочала святкування, запрошуючи гостей веселитися цього чудового вечора. Молоді дівчата у вінках закружляли у купальському танку. Публіка враз затихла, спостерігаючи за граціозними рухами танцівниць. Коли ті закінчили, натовп аплодував від душі. І не встигли овації стихнути, як троє жінок у гарному національному вбранні завели популярну серед народу пісню «Дивна квітка». Пізніше глядачі спостерігали палку суперечку між козаком Назаром та його коханою. Хлопець пообіцяв принести їй чарівну квітку папороті, довівши цим своє кохання. І хоча під час його довгих блукань на заваді парубку ставали не надто позитивні герої, йому все ж таки вдається добитися поставленої мети. Закохані знову разом. Сюжет доволі простий, і розкриває нам таку ж просту істину – завжди потрібно боротися за свою любов. На цю вічну тему й лунали пісні у виконанні бахмацьких артистів. Та кульмінацією вечора, звичайно ж, стало традиційне розпалювання купальського вогнища. Як відомо, стрибки через багаття є головною розвагою вечора на Купайла. І якщо зараз це просто забава, то раніше такому ритуалові надавали дійсно магічного значення. Так, люди вірили, наприклад, якщо вскочити у полум`я – негаразди будуть переслідувати впродовж року, а от коли молодята вдало перестрибнуть купальський вогонь – бути їм вкупі.

Місцеві хлопчаки не порушили традицію – і забава почалась. Кругом сміх, зі сцени линуть пісні, вогонь освітлює веселі обличчя бахмачан. Здається, саме в цей момент – кульмі- нація святкування. Та вогнище потроху догорає, стрибати через нього вже нікому не цікаво, а святкова програма вичерпалась. Ведуча бажає всім приємного вечора, і натовп потроху розходиться по парку. Можливо, хтось сьогодні під чарівною дією кохання або міцних напоїв піде шукати свою квітку папороті. А для когось свято закінчилося уже із настанням темряви. У будь-якому разі вечір подарував море позитивних емоцій, сміху, веселощів. І без папороті. Адже це лише просто один із символів древньої незабутої традиції.

Олександр Іванько