Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
21 лютого - Міжнародний день рідної мови
- Деталі
- Категорія: Наші свята
- Опубліковано: П'ятниця, 27 лютого 2015, 10:31
Це свято зовсім нещодавно увійшло в календар пам”ятних дат – у 1999 році. В Україні воно почало писати свою історію. У ХХІ столітті цивілізований світ відкидає принцип „права сильного”, тому Міжнародна спільнота захищає права людини на володіння рідною мовою.
Відомо, що у світі існує близько 6700 мов, та близько півтори тисячі з них можуть щезнути в найближчі роки. Щоб запобігти цій трагічній сторінці в історії мов, з ініціативи держав – членів ЮНЕСКО, Генеральна конференція організації у 1999 р. проголосила Міжнародний день рідної мови. Уперше його почали святкувати 21 лютого 2000 р. в Парижі. Головним завданням Дня було „ збереження розвитку світового мовного розмаїття, зміцнення ролі мови, як важлвого чинника культурної самобутності”.
На жаль, історія свята має трагічний початок. Саме 21 лютого 1952 р. загинуло п`ятеро студентів у Пакистані. Вони виступили в демонстрації за надання статусу державної рідній їм бенгальській мові.
Мова – це духовний скарб нації. Кожна людина має право говорити рідною мовою. За дослідженнми філологів, у ХХІ ст. 40 % мов вимруть. Справді, страшно, бо кожна мова – це продовження роду, життя.
Експерти з питань мов вважають, що коли людство втрачає якусь мову, ми втрачаємо унікальне бачення світу. Щоб мова вижила, нею треба, щоб говорили 100 000 чоловік.
З виникненням новітніх технологій меншинам стало ще важче домогтися визначення їхніх мов. Мова, не представлена в Інтернеті, більше не існує в сучасному світі. 81 % сторінок в Інтернеті опубліковано англійською мовою, потім приблизно по 3 % - німецькою і японською мовами; по 1 % - французькою, іспанською та іншими мовами.
Українська ж мова витримала жорстокі випробування, як ви знаєте. Та все ж зберегла свою неповторність і милозвучність. На території України живуть багато національностей. Вони мають усі права і можливості розвивати свою мову і культуру, згідно закону України „ Про національні меншини в Україні”.
За результатами Всеукраїнського перепису населення 2002 року, 67,5 % українських громадян назвали українську своєю рідною; 56 % - розмовляють українською.
Українська мова – це дзвонкова криниця, з якої черпали дорогоцінний матеріал геніальні композитори: Моцарт, Бетховен, Глінка, Чайковський... А це означає, що наша мова має світову славу. Вона багата, бо в родині слов”янських мов. Вона має все, у тому числі й політичне право на життя у мирі й злагоді.
Як бачимо, на сьогодні мови використовують часто як політичний інструмент, як засіб поневолення нородів. Вони є чинником культурної експансії, що стає елементом боротьби за територію і сфери впливу. Наш народ упевнений , якими побачить українців світ – залежить від нас самих.
Плекаймо рідну мову, з нею наше майбутнє, мир у всьому світі.
Вікторія Шостак,
студентка НДУ ім. Миколи Гоголя
Коментарі
Там, де ми цілувались в березах, -
де зливались тіла і сліди –
вже ламає сусід нетверезий
наші долі і наші світи.
Де віночок тобі із калини
я сплітав, -
він терновий вінець
одягав на чоло України
і на кожне із наших сердець.
Вавилонської вежі уламки
він на місці любові лишав…
Та не знав – з без’язикої ранки
українською ллється душа.
автор – Володимир Віхляєв
Стрічка RSS коментарів цього запису