Company Logo

Останні коментарі

  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...

     
  • Шурави в переводе с арабского -совет (советский)

    Детальніше...

     
  • Ну і шо? Було прийнято 39 заяв.Який кінцевий результат? прочитайте уважно,ніяної конкретики,одна ...

    Детальніше...


Пiски: пробуджуемо козацькi гени!

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

„Краще раз побачити, ніж сто раз почути”, - скористався цією мудрістю і прислухався до запрошення приятеля поїхати до Пісок на Водохреща. Аж ніяк не збирався пірнати у крижану воду, проте поступився настановам товариша і взяв таки рушник. Теща наготувала посуд з водою – подались у село.


Минулого разу був у Пісках у червні на Співочому фестивалі. Пейзажі зими і літа – повний контраст. Проте село стояло не менш привабливим, ніж улітку. Постаралася погода, посрібливши кожну гілочку, кожен кущик та дерево.


Люду зібралося сила-силенна. Бачив багатьох знайомих бахмачан, чимало приїхало гостей із сусідніх сіл Борзнянщини, дивувало, що добиралися навіть конотопці.


Організатори подбали про все. Тут можна було навіть обігрітися біля багаття, приборканого у величезних залізних діжках.


Молитви, мелодійний спів місцевих самодіяльниць породжували якийсь неповторний піднесений настрій. Ось уже і перші смільчаки подалися до ополонки. Це козаки, бо із шаблями і характерними зачісками-оселедцями. Щось прокинулося у душі, нагадавши, що і мій рід з козацькими коренями. Прадід Єпіфан Строгий народився у далекому 1897, жив би, може, і до ста – його рід старожилів. Тільки обірвав його буття кривавий 1937...


А до ополонки все йдуть і йдуть охочі. Уже і дівчата і жіночки випробовують свою міцкість. Он подалися й хлопчаки-хозачата. А я все не наважуюсь, хоча нарахував більше півсотні відчайдухів, хто послідував давньому звичаю на Водохреща.


Облишив спостерігати і рушив до столів, а тут і пампушки із часником, і пиріжки із повидлом, із запеченими котлетами. Угледів приятеля, він теж побачив і подає знак, тримає куліш і для мене. Смачнішого, здалося, давно не куштував. Підійшли до намета, товариш запрошує, мовляв, ходімо до води. А в ополонці побувало, мабуть, уже із сотню шибайголів. „Та чи не козацького я роду?” – запитав у себе і подався роздягатися.


Ополонка обдала кип`ячем, і лише потім відчув холод. Коли розтерся рушником і одягнувся, відчув неповторне задоволення і в тілі, і в душі. Довго не міг усвідомити, з чим порівняти мої відчуття. Уже згодом збагнув – в мені прокинулися козацькі дідівські гени. Те відчуття не полишає ще й досі.


Переконаний, пісківське Водохреща має водночас православне коріння і козацьке обличчя.


Спасибі організаторам цього дійства, яке пробуджує приспане українство у душах багатьох з нас.


Руслан Гужва
Фото Бориса Бобришева

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове