Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Слідуймо курінській традиції

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Усе свідоме життя працював з людьми. Зараз опікуюсь найстаршими - очолюю районну раду ветеранів. Знаю, що найбільше літні люди цінують добре слово, турботу про себе, повагу до результатів їх колишньої праці. З нагоди Дня людей похилого віку побував у Курені, де сільська рада і ПСП „Авангард”, в особі своїх керівників - сільського голови Леоніда Васильовича Вдовенка і директора підприємства Василя Миколайовича Булаха, організували зустріч ветеранів праці. Запросили на урочистість і аграріїв, і сільських педагогів та медиків, і тих курінців, хто трудився у містах. Подібний захід відбувся тут водинадцяте. Треба сказати, що серед сіл Бахмаччини цю традицію у Курені запровадили першими. З прикрістю констатую, що, на жаль, їх починання підтримали не скрізь. Навіть сусіднє господарство - „Злагода” витримало десятирічну паузу.


У селі бував і раніше. Багатьох присутніх на святі впізнаю. Серед них - і Надія Андріївна Нагорна, колишня завідуюча тваринницькою фермою, кавалер ордена „Знак Пошани”.


Коли сумніваюсь, голова сільської ветеранської організації, колишній агроном, Василь Степанович Слабій підказує деякі прізвища. Ось доярка Лідія Романівна Шурубура. У гурті - і її чоловік Петро Якимович, він працював водієм камазу. Один з улюблених його маршрутів пролягав до сусідньої Білорусі, звідки повертався із трудягою МТЗ-80. Впізнав і Миколу Трохимовича Гришка. Ветерану праці вже - 86. Проте відгукнувся на запрошення, аби побувати серед колишніх колег. У минулі роки був знаним буряківником. За досвідом приїздили до нього механізатори з усієї Бахмаччини, він і сіяв, нерідко і доглядав, і збирав цукристі.


Коли самодіяльники поздоровляли піснями своїх земляків, то лунали вони і на адресу Ганни Степанівни Ільченко, трудівниці рільничої ланки, і Надії Василівни Табачок, вчительки місцевої школи, і Григорія Андрійовича Горбача, колгоспного шофера. Мало кому вдавалося випередити його у жнива по кількості перевезеного збіжжя. У передового шофера над його вантажівкою неодмінно майорів прапорець переможця. Свого часу ГАЗ-53, керований Григорієм Андрійовичем, сколесив усю Україну, побував у багатьох містах тодішнього Союзу.


На святковому концерті виконували задушевні українські пісні учасники хорового колективу ветеранів. У гурті і колишні колгоспники, і педагоги, і медики. Співочий ансамбль „ Полісяни” знаний тепер не лише на Бахмаччині, а й за межами району. Упізнаю без підказки серед самодіяльників і Оксану Василівну Поправко – жінку доброї душі, яка подарувала життя п’ятьом дітям. Знаю її дуже давно, ще коли працювала на колгоспній заправці. Робота була і відповідальна, і клопітка. Хто злічить скільки разів довелось терміново з’являтись на робоче місце серед ночі. Улітку в нагоді ставав велосипед. А у пізню осінь долала відстань, ховаючи обличчя від холодної мжички, а взимку пробиралась через намети.


Шукав очима серед хористів ще одну знайому – Катерину Петрівну Жолобко. Вона працювала завідуючою сільською амбулаторією. На жаль, лікарки не побачив. Василь Степанович пояснив, що жінку підвело здоров’я. Але товариші по сцені співали і за неї.


На свято до авангардівців завітала і Тетяна Миколаївна Неділько, голова райдержадміністрації. Вона поздоровила літніх курінців, подякувала за їх сумлінну працю, що стало підмурівком для подальшого розвитку господарства. За дорученням народного депутата Валерія Миколайовича Давиденка привітала зібрання від його імені і передала гостинці.


Пригадалось перше курінське свято для літніх людей. Приємно дивував тоді багато накритий стіл, щедрі подарунки. Левову частку витрат узяв на себе В.М.Булах, який на той час тільки-но очолив господарство. Відтоді святкування у перший день жовтня стало традицією. Звісно, людям приємно посмакувати страв місцевих умільців кухні, не залишають їх байдужими і щедрі подарунки. Але найбільше задоволення отримують від можливості поспілкуватись. І це так, бо тепер можливості бачитись у них менше. За урочисте дійство спасибі організаторам свята, доземний їм уклін - і керівникам села, і самодіяльникам місцевого Будинку культури.


Одна з виступаючих на зібранні дякувала батькам Василя Миколайовича за виховання в ньому доброї душі. За таку пропозицію дружно плескали всі присутні.


Теплі слова пролунали і на адресу сільського голови. Леонід Васильович відсвяткував нещодавно свій перший серйозний ювілей, позначений двома п’ятірочками - 55. „Полісяни” подарували пісню, з таким натхненням виконали для ювіляра мелодійні куплети, що розчулили своїм співом не лише іменинника.


Люди старшого віку дуже цінують добре слово, турботу про себе, то хочеться, щоб курінська традиція прижилась і в інших селах нашого району.


Іван Соколов,
голова районної ради ветеранів.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове