„Никто не имеет права приватизировать эту Победу...”

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Наші свята

Опубліковано: Понеділок, 20 травня 2019, 12:30

Уже не злічити скільки раз прокрокував Дев’ятого Травня від монументу «Танк» до Меморіалу Слави, до священного місця - до Вічного вогню. Колись, очолюючи багатолюдну колону, попереду карбували крок ветерани. Бадьорі марші духового оркестру надавали святу особливих відчуттів, забарвлення і зворушливості. Минулого разу ветерани не йшли, до цього вже якось звик, а от відсутність звуків мідних труб, зріділі ряди строю навертали до невеселих роздумів.

Згадав урочисте відкриття монументу «Танк» з увіковіченими на граніті назвами 132-ої, 143-ої, 70-ої гвардійської Глухівської, 75-а гвардійської стрілецьких, 221-ої бомбардувальної авіаційної дивізій. Скільки тоді люду зібралося на площі! Прийшли не на дивовижу, прийшли вклонитися подвигові радянського воїна-визволителя. Зібралися кількасот колишніх бійців, у променях вечірнього сонця рясніло тоді від нагород. Прийшли учасники і діти війни, прийшли нащадки тих, чиї діди і батьки не повернулися з фронтів Другої світової, у якій найкривавішою, найзапеклішою битвою була та, що отримала вікопомну назву Великої Вітчизняної.

З року в рік рідішали лави ветеранів, але приходили їх нащадки і свята залишалися велелюдними. Чи припускав хтось з колишніх фронтовиків, що так скромно будуть згадувати їх подвиг через чотири десятиліття. Уже ось скільки днів минуло, а все ще не полишає відчуття провини перед тими, хто подарував нам день 9 Травня, хто дав право на життя.

Історію, як предмет, у свої шкільні роки не любив, вважав брехливою наукою. На жаль, як на мене, нічого з нею не змінилося і нині – переінакшують кожен на свій лад. Правда, не можу не погодитися зі своїм вчителем Андрієм Антоновичем Шульганом, що історія має циклічний спіральний розвиток, що головний принцип володарів світу - розділяй і володарюй. От і розділяють нас на кацапів і хохлів, западенців і східняків, і доки ми чубаримося, хтось збагачується. Тому у країні з найбіднішим населенням Європи найбагатший президент! Мої земляки юрбляться під кабінетами, сподіваюсь на субсидії, товпляться у секон-хендах, відшукуючи одежину з чужого плеча, а хтось жирує.

Ми ж сперечаємося... Між іншим американець Джордж Карлинг підмітив: „Поганий Президент у злиденній країні зазвичай ховається за трьома речами: Патріотизмом, Мовою і Вірою!” Ну, прямо калька з нашої дійсності!

Тому знову криком душі був виступ голови районної ради ветеранів Івана Георгійовича Соколова. Ось фрагмент з промови:

- На сьогодні в районі живуть 30 фронтовиків, 770 учасників війни і 305 вдів загиблих на фронті і померлих ветеранів війни.

Важко уявити, що довелось пережити і вистраждати в період Великої Вітчизняної війни Вашим матерям, дружинам і сестрам, які працювали в тилу по 12-14 годин біля верстатів, на полі, на фермі, своїми жіночими руками забезпечуючи належну роботу воєнної економіки країни.

А мали ще й дітей прогодувати і виховати. Нерідко і похоронку пережити. Всі випробування знесли в ім’я Перемоги.

Цього забути неможливо. Проте нинішній уряд чимало зробив, щоб стерти з людської пам’яті правду про події Великої Вітчизняної війни, про фашистську окупацію, Велику Перемогу над фашизмом.

Приклад - нова термінологія:

Велика Вітчизняна війна – німецько-радянська війна.

Україна у Великій Вітчизняній війні – Україна в Другій світовій війні.

Фашистська Німеччина – нацистська Німеччина, Третій Рейх.

Німецько-фашистські загарбники – нацистські окупанти.

Велика Перемога над фашистською Німеччиною – Перемога над нацизмом у Європі.

Кому це потрібно? Тільки не нам, - завершив ветеран під схвальні оплески більшості присутніх.

Справив враження і виступ депутата обласної ради Г.В.Данька.

- Скільки себе пам’ятаю, 9 Травня було для мене урочистістю. Велика Перемога святом є і залишиться такою назавжди. Доземно, із вдячністю вклоняюсь пам’яті героїв-фронтовиків, - сказав Григорій Володимирович – коротко, зрозуміло, змістовно. І запросив фронтовиків на традиційний святковий обід.

Впевнений, не всі знають, що його дід Іван, Іван Сергійович Данько, не повернувся з тієї війни, Як може онук забути, зрадити діда...

А тепер процитую Президента України, якого ми обрали на минулих виборах.

- Мой дедушка Семен Иванович Зеленский прошел всю войну и остался навсегда в моей памяти одним из тех героев, которые защитили Украину от нацистов. Жаль, что мы так редко вспоминаем ветеранов, своих дедушек и бабушек. Мы должны быть благодарными им каждый день. Война коснулась каждой украинской семьи. Вклад украинцев в победу — огромный.

Никто не имеет права приватизировать эту победу, говорить, что она могла произойти и без украинцев. Помним тех, кто погиб. И чтим тех, кто еще жив, их осталось очень мало...

Важко сперечатись з Володимиром Зеленським, то ж будемо пам’ятати. Пам’ятати тих, хто подарував нам чисте блакитне небо.

Борис Бобришев

Оплесками зустрічали на мітингу ветеранів Федора Григоровича Матяша, Миколу Максимовича Устича, Івана Георгійовича Соколова, Ольгу Сергіївну Сліпичко, Федора Федоровича Шевченка.

А ще були немов би присутніми ПИРОГ Микола Іванович - капітан, артилерист, ОЛЕХ Павло Петрович – артилерист, сержант, учасник штурма Берліна, де і загинув 5 травня, НЕПИЙВОДА Михайло Якович - сержант, аеродромна служба, НАУМЕНКО Василь Омелянович - партизан, СИДОРЕНКО Володимир Фролович - стрілець, БОЖЕНКО Гавриїл Назарович, взводний, ТЕРЕХОВ Дмитро Михайлович – капітан, корректировщик, МИХАЙЛОВ Даніїл Юхимович - старшина, мінометник, учасник Сталінградскої битви, ШЕРЕМЕТ Михайло Іванович - старшина, стрілець, ДУБОВЕНКО Тимофій Іванович – стрілець, старший сержант, ПОПОВ Петро Іванович – кавалерист, молодший сержант. Всі вони спостерігали за святом з портретів.

Одні з них полягли у боях, інші пішли у вічність вже у мирний час, але всіх їх люблять, шанують і пам’ятають рідні, в той день душі фронтовиків побули з нами.

• < Попередня
• Наступна >