Company Logo

Останні публікації

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Вулиця Кирпоноса Михайла Петровича.

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
„Порадник” присвячує всі краєзнавчі матеріали номера (як і попереднього) нашому святу - Дню міста, яке  з 2008 року відзначаємо першої неділі серпня, у свято залізничників.
 Продовжуємо знайомитися з вулицями Бахмача – сьогодні розповідь про земляка,
Кирпоноса Михайла Петровича.

 

Народився 12 січня 1892 року в містечку Вертіївці (нині Ніжинського району Чернігівської області) у  бідній селянській родині. Учився рік у церковно-приходській школі, потім 3 роки в земській школі. Подальшу освіту продовжити не зміг через нестачу коштів у батьків. Потім до 1915 року працював лісником. 1915-го року призваний до армії , брав участь у 1-ій світовій війні на румунському фронті. Закінчив школу військових фельдшерів, працював фельдшером роти.
 
 
У 1918р. стає комуністом. Учасник Громадянської війни, один з організаторів більшовицьких загонів на Україні. Командир батальйону, потім начальник штабу, помічник командира і командир 2-го Богунського полку. У 1919-20 роках — помічник начальника Школи червоних старшин у Житомирі. У 1927 році закінчив Військову                                                                                                                                                                                                                        Академію імені М. В. Фрунзе.
 
За власним переконанням,  активно брав участь у викритті ворогів народу й  боротьбі з опозицією, завжди дотримувався генеральної лінії партії( !) Щоправда, на відміну від багатьох таких „учасників”, не втратив людського обличчя у відносинах з близькою йому людиною, рідні якої були репресовані. Так, у 1911 році Кирпонос одружився на Олімпіаді Поляковій, дочці шорника. Розлучився з нею в 1919, і після цього дочки виховувалися у нього. У тому ж році одружувався вдруге на Софії Піотровській. Багато її родичів були репресовані в 30-і роки, проте Кирпонос із нею не розлучився.

Під час радянсько-фінської війни „за вміле командування 70-ою стрілецькою дивізією, що штурмувала Виборг, і проявлений у боях героїзм комдиву Кирпоносу М.П. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1940 року присвоєне звання Героя Радянського Союзу”. . Про цю війну в Радянському Союзі воліли не згадувати, і зараз апологети комуністичної ідеології щось не надто часто апелюють до цієї білої плями в історії.  А чим же гордитися – завойовницькою війною з сусідською країною, яка мала надто важливу стратегічну позицію для „старшого брата”? І тим, що за  вкрай несправедливою, по суті грабіжницькою Московською мирною угодою 1940 року, якою завершилась війна, СРСР відтяв значну частину Виборзької губернії у Фінляндії? Війна ця продовжуватиметься, але це тема для окремого дослідження, ми ж повернемось до нашого героя.

З 1940 року він - командир стрілецького корпусу, а згодом — уже й командувач військами Ленінградського військового округу.

З 22 лютого 1941 року Кирпонос призначений командувачем Київським Особливим військовим округом.  З моменту перетворення округу в Південно-Західний фронт і початку Великої Вітчизняної війни генерал-полковник М. П. Кирпонос — командувач фронтом. Війська його вели важкі оборонні бої на Правобережній Україні.

У ході Київської операції всупереч тому, що Кирпонос, Василевський, Шапошников і Будьонний наполягали на негайному відведенні військ із Києва, дозвіл на відступ з оперативного мішка навколо столиці Ставкою дано не було. До 14 вересня в оточення потрапили 5, 21, 26 і 37 армії.
 Зведена колона штабів Південно-Західного фронту і 5-ої армії підійшла до  Лохвицького району Полтавської області. Там вона була атакована головними силами німецької 3-ої танкової дивізії. Утративши декілька гармат і бронемашин, залишки колони відійшли в урочище Шумейкове, поблизу села Ісківці Лохвицького району Полтавської області. У групі залишалося не більше тисячі військових , з них близько 800 командирів, зокрема, і командувач фронтом Кирпонос.

…Транспорт і люди розосередилися по кромці яру, що перетинав гай, бронемашини зайняли позиції по узліссю. Німецькі танки й піхота атакували гай з трьох сторін. У рукопашній сутичці брали участь усі — від солдата до командувача фронтом. Кирпоноса спочатку ранило в ногу, а незабаром осколки міни зрешетили його груди. Командувач одразу помер.

      Відгуки колег
Костянтин Ксаверійович Рокоссовський:
„Меня крайне удивила его резко бросающаяся в глаза растерянность… Создавалось впечатление, что он или не знает обстановки, или не хочет ее знать. В эти минуты я окончательно пришел к выводу, что не по плечу этому человеку столь объёмные, сложные и ответственные обязанности, и горе войскам, ему вверенным...”
Микола Кирилович Попель:
„Безупречно смелый и решительный человек, он еще не созрел для такого поста…”

          Пам’ять
У 1943 році останки генерал-полковника Кирпоноса М. П. були перенесені до Києва, у парк Вічної Слави. У Києві  й  Чернігові встановлені пам’ятники генералові Кирпоносу. На батьківщині генерала у Вертіївці є музей М. П. Кирпоноса.
У Києві та Чернігові ім’ям Кирпоноса названі вулиці.
 
У Бахмачі також є вулиця Кирпоноса. Зізнаюся, що шукала її довго й жоден житель мікрорайону не знав її розташування. Хочу подякувати службі таксі за допомогу і, вже вкотре, звернутися до міської влади: ТАБЛИЧКИ ПОТРІБНІ НЕ ТІЛЬКИ ЦЕНТРАЛЬНИМ ВУЛИЦЯМ. Щодо планування нашого міста, то тут треба визнати буйну фантазію авторів: шукаючи  щось знайти у Бахмачі, треба ой  як потрудитись!

Отже, простуємо Батуринською, звернули ліворуч на вулицю Чапаєва – табличка є, починаються провулочки – жодної. І тільки завдяки турботливій руці господаря першого будинку (красиво написано на паркані) бачимо вулицю Кирпоноса. Це перший поворот ліворуч, за пустищем біля трансформаторної будки. Трохи проходимо – знов поворот, праворуч, це вона так петляє. Як сказала одна місцева жителька, з якою розговорилися, „апендицит” – про вулицю, яка далі, по закінченні Кирпоноса, - Тургенєва. Ось такий складний організм – міське планування.  Можливо, хтось із старожилів Бахмача пам’ятає їх як провулки Леніна.  Без твердого покриття, але засипана частково відсівом, дуже затишна невеличка вуличка, з квітами під кожним парканом, саморобною гойдалкою біля одного будинку, спекотною тишею літнього дня – така вона, вулиця Кирпоноса.  
 

 
 
  Екскурсію провела  Н.Теплова

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове