Де „собака зарита”

Рейтинг користувача:  / 0

Деталі

Категорія: Точка зору

Опубліковано: П'ятниця, 15 липня 2016, 10:00

У Бахмач-2 збирався з твердим наміром розкритикувати ТОВ „СП ”Агродім” за «недотримання санітарних норм» у їх господарській діяльності. Так скаржилися у колективному листі до „Порадника” мешканці села, повідомляли, що прилеглі садиби потерпають від пилу і решток відвіювання збіжжя. Ще більше остерігаються бахмачани будівництва комбікормового заводу, за їм думкою, це зовсім зіпсує екологію всієї округи.

Мою войовничу палкість остудив депутат міської ради М.П.Шимко. „Варто вислухати обидві сторони. Там не все так однозначно”, - зауважив Микола Павлович. Він же підказав, коли відбудуться слухання цієї проблеми сільською громадою.

Сподівався, що людей буде більше, а всього зібралося біля 100 осіб, враховуючи керівників району, працівників ТОВ та зацікавлених осіб.

Головна претензія протестуючих проти будівництва комбікормового заводу - неприємні запахи, які, на їх думку, неодмінно супроводжуватимуть це виробництво. Не дивлячись на запевнення агродомівців, що компоненти комбікорму - звичні нам пшениця, ячмінь, кукурудза, незначні домішки соєвого шроту, і, тим паче, сіль, практично не пахнуть.

Склалося враження, що громаду не дуже цікавила проблема саме із заводом. Обговорення тривало близько трьох годин, а питанню комбікормового виробництва надали, здається, третину того часу. Говорили всі гуртом, зачіпали то дефіцит і низьку якість води у колодязях, то починали обговорювати зменшення популяції зайців та незвичне поводження бджіл.

До речі, ініціативна група наполягала переглянути відео із подібною протестною акцією. Їм не відмовили. Насторожила схожість дійсва у селі Бахмач і та, що відбувалася на екрані. Тоді пояснення не знайшов...

Сьогодні на зернопереробному виробництві товариства працює близько 50 осіб. Комбікормовий завод, та правильно все ж таки цех, забезпечив би ще 10 робочих місць. Чимало бажаючих скористатися цією можливістю отримати роботу серед самих бахмачан-селян, та справа прийняла такий ось несподіваний оборот.

Засновник ТОВ „СП”Агродім” Валерій Давиденко, хоча сьогодні і займається законотоворчою діяльністю у якості народного депутата, вважає Товариство своїм дітищем і донині переживає за його справи. „СП” Агродім” має всі дозвольні документи від санітарно-епідеміологічних, екологічних, інженерних, інших служб на відкриття цеху. На їх підгрунті ародомівці могли б розпочати вже монтаж устаткування. Проте В.М.Давиденко прагнув заручитися підтримкою громади, для якої Товариство багато зробило. Проте діалог ніяк не ладився, складалося враження, що до нього „протестанти” якраз і не прагли.

Одним із останніх висловив думку вже згаданий вище М.П.Шимко, до речі, почесний громадянин с.Бахмач. Микола Павлович закликав наслідувати принципи демократії, бо загальний гвалт не сприяє пошуку істини.”Давайте будувати наше спілкування не на емоціях, а на розумі...” А ще він переповів розмову із представником комбікормового заводу, який вже ось скільки років працює на Оболоні у Києві. Виробляє те потужне підприємство не 5 тонн кормів за годину, як планується у бахмачан, а вдесятеро більше. Розташований завод поруч із житловим масивом, „через вулицю”. І ніхто не нанюхав там нічого шкідливого.

Найцікавіше припущення висловив київський фахівець: „Придивіться, чи не конкуренти вплуталися у бахмацькі справи?” Може й, справді, саме тут „собака зарита”.

Це пояснювало б і не бажання ініціаторів протестної акції вести конструктивний діалог на сільському сході. Їх відмову на власні очі переконатися у наявності фільтрів на зерноочисному обладнанні. До речі, дізнався, що не знайшлося бажаючих відвідати і завод комбікормів на Білоцерковщині, де зараз замовляє прокорм своїй худобі ТОВ „СП ”Агродім”, і де встановлене анологічне устаткування, тільки у рази продуктивніше. Та і колективний лист до „Порадника”, викладений досить складно, констрастував із живою мовою „з папірця”, котрою зверталися представники протестуючої групи.

До цього села Бахмача маю особливе ставлення не лише тому, що це одне з найдавніших поселень нашого краю, звідси почалася одна з гілок мого нинішнього роду. То вболіваю за його мешканців більше, ніж за кого. Звісно, не хочу, щоб його жителів труїли, але і не бажаю, щоб село, яке отримало шанс на відродження, втратило цю можливість. І мені байдуже, хто передшкоджає – невігласи чи організовані провокатори.

А може потрушу старими кістками та подамся на Білоцерківщину, щоб розповісти, що ж то за виробництво, яке успішно діє на Київщині і якого дехто не хоче у нашому древньому селі.

Борис Бобришев
На фото: Моменти жвавого обговорення «комбікормового питання» під час зустрічі у с.Бахмач-2.

• < Попередня
• Наступна >