Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Квіт Купальський — квіт чарівний

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
75922156 3517075 pmaypqpumutdwochУ дитинстві мені моя бабуся казали:

- Завтра підеш подивишся, як сонце у ставку купається (завтра — це 7 липня). Тільки треба раненько, щоб побачити, як воно сходить.

- А як воно купається?

- Ото як зійде сонечко, то до нього хмарка підпливе, і воно в хмарку пірнає, а у воді всяким — зеленим, червоним, голубим, рожевим, жовтим — усяким кольором переливається.

- Добре, бабусенько, обов‘язково піду подивлюся.

Перед тим, як купання сонця дивитися, ми з бабусею ходили на свят-купальський вечір. Це було 6 липня.

На лузі хлопці встановлювали дерево. Воно називалося Купало. Дівчата вбирали дерево квітами, стрічками, намистом. Навколо Купала водилися хороводи. Гуляли в ігри і хлопці, і дівчата. Пісні співали і ліричні, і гумористичні.

Ой там на Івана на Купала
Жаба в борщ упала,
Купала на Івана,
Дівки не поспіли,
Хлопці жабу з‘їли,
Купала на Івана.
Ой там на Купала
Гуска в борщ упала,
Купала на Івана.
Хлопці не поспіли,
Дівки гуску з‘їли.
Купала на Івана.

Десь на початку дванадцятої ночі дерево-купало спалювали. Робили велике вогнище і через нього стрибали. Вважалося, що хто перестрибне, то від хвороб і нечисті очиститься. А коли вогнище догоряло, то починалося пускання вінків на воду. Дівчата йшли до річки, знімали з голови вінок і запалювали свічку. Потім її ставили у вінок і пускали на воду. Так дівчата гадали на долю. Хто вінок знайде, той буде її нареченим. Пливли віночки, на них мерехтіли золотисті вогники, відлякуючи усе зле, ваблячи, милуючи око.

Затим дівчата йшли збирати лікарські трави, які на Івана Купала мають цілющу силу. У цю ніч цілющі роса і вода. Хлопці ж вирушали в ліс шукати чарівний цвіт папороті. Бувало, хтось приносив червону квітку, але зроблену з шовкової тканини. Тоді молодь гомоніла, що ту квітку лісовик зробив і на папороть прикріпив.

Колись, мільйони років тому, папороті були наче велетенські дерева. У наш час це — багаторічні трав‘янисті рослини, які розмножуються спорами. У них є стебла, листки, кореневища. Існує на Землі водяна папороть — сальвінія. У Європі та Східній Азії розповсюджений папоротник гіменофіллум чотирипалий.

У нас, у Бахмацькому районі, зустрічаються папороті: щитник чоловічий, щитник голчастий, кочедижник жіночий, орляк звичайний.

Щитник чоловічий — лікарська рослина. На Чернігівщині, Сумщині вважається, що у хаті повинен бути корінь папороті, тоді в оселі панують лад і спокій, а мешканці менше хворіють. У багатьох місцевостях України кореневище папороті вважають добрим глистогінним засобом. Є садові види папороті й кімнатні.

Одним словом, ця рослина надзвичайно загадкова. Можливо, тому й шукають її цвіт у ніч на Купала, шукають, скільки існує це свято.

Ліана Лещенко, с.Курінь

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове