Нинішні молоді люди є основними гравцями на постмодерній сцені, оскільки саме їм доведеться вступити в майбутнє і формувати його в подальшому. Нащадки бейбі-бумерів, народжених у 1940-х роках, сучасні молоді люди мають ідентичність, чітко позначену префіксом «пост» - пост-бумери, пост-шістдесятники, пост-історичні, постмодерні. Вони живуть у надзвичайно непевному теперішньому, на них чекає тьмяне та непередбачуване майбутнє. Для нинішньої молоді постійні зміни є звичною грою, вони змушені пристосовуватися до швидкозмінного та висококризового світу, для якого характерним є засилля інформації, комп’ютеризація та генні технології, складна та хитка глобальна економіка, а також загрозлива ера війн та тероризму. Згідно з темами, що переважно звучать в медіа, політиці та академічних    дослідженнях, для життя переважної більшості сучасних молодих характерним є зростання нестабільності, насилля та небезпеки. Окрім того, на них впливає нівеляція інституту сім’ї, зростання жорстокості у ставленні до дітей, побутові конфлікти, наркотична та алкогольна залежність, хвороби, що передаються статевим шляхом, низька якість освіти та руйнація інституту школи, а також зростання криміналізації. І все це на фоні зменшення державних витрат на молодіжні програми.

 

учасної молоді постійно зростає, а можливостей протистояти їм стає все менше. Будучи готовими до того або ж ні, вони змушені  успадкувати соці-альну систему, що псується, і природні ресурси, які зараз нещадно знищуються. Водночас, молоді люди мають нині чарівну сферу кіберпростору та користуються усім розмаїттям технологічних досягнень, множинності ідентичностей та широти можливостей, яких не знали попередні покоління. Нинішня молодь є найбільш освіченим поколінням в історії, найліпше технічно оснащеним, а також найбільш мультикультурним, через що робити узагальнений аналіз цих людей вкрай важко.

Перехід від безтурботного дитинства до юності й молодості навіть у стабільних, заможних країнах не відбувається легко й безболісно. В Україні – з її невизначеним майбутнім, перманентними політичними конфлі-ктами та економічними негараздами – бути молодим удвічі важче.

Звісно, ви скажете, що це занадто абстрактно, загальні фрази. То що ж, спустимося на землю й перейдемо до конкретики. Ось наш Бахмач і ми, молодь - у ньому.

Хочу звернутися до своїх однолітків. Чим ви можете зайнятися у вільний час у нашому місті? Упевнена, що більшість із вас віддає перевагу відпочинку ввечері з пляшкою пива в якій-небудь нашій забігайлівці. А як же інакше? І в цьому винна не сама молодь нашого міста, а чиновники, які не спромоглися облаштувати його так, аби в ньому можна було відпочивати всім прошаркам населення. Починаючи від дітей, молоді й закінчуючи старшим поколінням. І наші батьки дивуються , що ми не можемо знайти собі заняття краще, ніж ввечері бігти на „Генку” … Та засмучує не так цей факт, як той, що нашій молоді це подобається! Невже вам, звертаюся до молодих людей, подобається такий спосіб життя? Алкоголь, сигарети… Зараз зовсім не дивуюся, коли бачу на вулиці дівчину років 13-14ти з пляшкою в руках та цигаркою, хоча зовсім недавно це було дико та незрозуміло. Невже ми, молодь, згодні на те, що зараз усі кричать в один голос : «Ви загублене покоління»   ?... 

Невже ми не хочемо нічого змінити? І почати бажано з власного міста, якому не завадило б розмаїття й щось нове, аби саме ми, молоді люди, не хотіли б скоріше закінчити школу і втекти звідси. Почни зміни з себе. Запитай себе : „Чи насправді мені потрібне те життя, яким я зараз живу?”…

Дуже хотілося, аби саме ви, кому адресована ця  стаття, звернулися з вашими власними побажаннями щодо змін у нашому місті, щодо того, яким би ви хотіли його бачити і що саме хотіли змінити в ньому, до редакції  та  до  мене  особисто. Мені не байдуже. І хотілося б, щоб і ви не залишилися байдужими.

Пам’ятайте, що все в наших руках.