Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Презентація книги «Мій Бахмаче, із серцем залізничним»

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Ти став пристанищем душі моєї,
Мій Бахмаче, із серцем залізничним;
Я часточка мала землі тієї,
Де стало рідним все таким і звичним…
О. Батьковська

 

Нещодавно, 29 листопада, в Бахмацькій ЗОШ І-ІІІ ст. №4 відбулася презентація нової книги Ольги Василівни Батьковської «Мій Бахмаче, із серцем залізничним» , яка присвячена 150-річчю залізничного Бахмача та 80-річчю присвоєння офіційного статусу міста. Ми всі чудово знаємо, що Ольга Василівна – це шанована в Україні людина, відома в літературних колах поетеса, авторка чотирьох неперевершених збірок поезій та оповідань.


За високий літературний внесок письменниця має багато нагород: лауреат обласного конкурсу «Книга року 2016» та «Книга року 2017», член Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» та Національної спілки письменників України.


На свято разом із Ольгою Василівною Батьковською завітали Григорій Борисович Батьковський та міський голова Павло Миколайович Шимко. Саме ці особистості сприяли зародженню прекрасного шедевру - історико- краєзнавчої книги «Мій Бахмаче, із серцем залізничним». А також на захід завітали учителі та учні нашої школи. Головним режисером свята була талановита, досвідчена вчителька української мови та літератури Іванько Тетяна Петрівна.


Ця книга - ілюстроване художньо-краєзнавче видання. У ній зібрані історичні матеріали, цікаві маловідомі факти, рідкісні фотографії, мальовничі ілюстрації, розповіді про людей, які творили історію Бахмача, і про тих, хто сьогодні працює задля розбудови рідного міста:


Милують око липи і каштани
І через сто і через триста літ.
Мій Бахмаче! Мій Бахмаче коханий,
Впізнаю неповторний краєвид…


Неперевершені ведучі свята Шевченко Юлія та Аліксеюк Катерина щиро, емоційно, до глибини душі розкрили зміст заходу. Слова вдячності, подяки та приязні висловила директор школи Лемешко Лариса Борисівна.


Тож розпочався короткий екскурс історією нашого славного міста, яка описана в книзі дуже цікаво та проникливо:


Покраплені історії сліди
У пожовтілих вирізках газет –
Сягає пам’ять бахмачан туди,
У давній час запрошує поет...


Перша письменна згадка про Бахмач, як одне із древньоруських «градов», датується вереснем 1147 р. у «Повісті временних літ». У далекому минулому містечко було добре захищене лісами та непрохідними болотами від нападів кочовиків. Але 1239 р. землі, де був розташований Бахмач, як і все Чернігівське князівство, захопили монголо-татари. Бахмач зазнав особливого руйнування. Після цього декілька століть ні в яких документах містечко не згадується. Але з деяких джерел дізнаємося, що за монголо – татарського панування, у ХІІІ-ХІV ст. існувало Бахмацьке удільне князівство. По опису 1654 року відомі два Бахмачі: село старий Бахмач та місто Бахмач. У першому жили козаки, а в іншому – міщани. Опис Бахмача, зроблений в 1765 році: «Містечко сотенне Бахмач лежить на низині, обнесене земляним валом довкруж, який від недогляду та відсутності ремонту весь обсипався; з трьома воротами, що називаються: Батуринські, Тиницькі та Курінські».


У 1654 р. Богдан Хмельницький видав грамоту на володіння Бахмачем ніжинському полковнику Івану Золотаренку. У документах за 1665 р. Бахмач названо серед розорених міст Ніжинського полку.


Цікаво, що в 1736 р. у Бахмачі існувало 265 сімей козаків, а посполитих – 51. Промисловість та торгівля в той час у Бахмачі розвивалися повільно. Працював лише спитрзавод, 6 водяних млинів, кузня. Бахмач був відомий чумацькими корпораціями, які тримали торгівлю із Кримом (сіллю) та Черкасами (рибою).


Новий населений пункт Бахмач виник із часу прокладання в цій місцевості двох залізниць: Москва-Курськ-Київ, Лібава-Ромни. Поряд із двома збудованими тут станціями з’явилися селища залізничників, які й дали початок сучасному місту Бахмач. У доповіді міністра шляхів сполучення Мельникова імператору російському Олександру ІІ, говориться: «… ми з упевненістю можемо стверджувати, що наше місто засноване 17 грудня 1868 року».


Ольга Василівна неперевершено, відверто, зі щемом у душі висвітлила у вірші «Бахмач, свідку століть»:


Древній Бахмач, фортеця слов’янських земель,
Стародавній мій предку минулих століть,
Був ти свідком руйнівної сили осель
І відродження знав розростаючу віть…


Історія Бахмача, як і всієї України, велична й водночас трагічна. У книзі талановита поетеса описала сумні події, пов’язані з боями за місто 25-27 січня 1918 року. Учні декламували вірш О. Батьковської «Як таке забути»– 100 річчю подій під Бахмачем- Крутами присвячується:


Мчить бронепотяг
На людські життя;
Нерівний бій тримають хлопці славні,
не вміючи ще й битись до пуття,
обороняють суть свою державну.
Полк Дорошенка
місто боронив,
проти ординців яро воювали,
запал козацький ворога спинив,
свій Бахмач хлопці довго не здавали!


Надзвичайно глибоко, проникливо авторка змалювала болісні події у вірші «Якби не війна»:


Не твоя, не твоя
Україно вина,
що спочила в степах
голова не одна,
що ти вперто ідеш
до Європи сумна
до нових перемог
от якби не війна…


То ж слава визволителям! Усім, хто поклав своє життя заради нас, заради мирного неба над головою, заради своїх нащадків.


Багато пісень покладено на слова Ольги Василівни. Із великим задоволенням усі прослухали грамзапис пісні «Станція Бахмач»:


Живи наш Бахмач залізничний,
Даруй нам мудрість і любов,
Такий простий, такий величний,
Шляхи ведуть до тебе знов.


… Історію творять люди. Книга О.В. Батьковської «Мій Бахмаче, із серцем залізничним» уміщує перелік відомих особистостей. Про декого із них хочеться повідати.


Шимко Павло Мефодійович, дідусь Шимка Павла Миколайовича, народився 21 серпня 1907 року в с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області. З 15 серпня 1946 року й до виходу на заслужений відпочинок працював учителем хімії та біології у Бахмацькій школі №48 (нині Бахмацька ЗОШ №4).


Павло Мефодійович любив дітей і свою роботу понад усе. Для нього не існувало відпусток. У весняно-літній період щепив саджанці плодових дерев, які вирощували юннати під його керівництвом (школа щороку продавала понад 200 саджанців яблунь і груш мешканцям міста). Більше 2000 дерев посаджено в домогосподарствах бахмачан, завдячуючи Павлу Мефодійовичу. Але не тільки земляки користувалися продукцією шкільного розсадника. Охочі за сіянцями, саджанцями та квітковою розсадою приїздили з усіх усюд.


Навесні школярі разом із Павлом Мефодійовичем заклали парники та вирощували розсаду помідорів та капусти, якою наділяли бахмачан. Під керівництвом учителя та за його безпосередньої участі біля дерев’яного будинку нашої школи посадили великий фруктовий сад.


48- а школа (нині Бахмацька ЗОШ №4) завжди займала призові місця, шість разів її вихованці нагороджувалися путівками на Всесоюзну виставку досягнень народного господарства в Москву.


Найглибша пам’ять про цю людину увічнена в рослинах, які виплекали руки вчителя:


Він проростає в пам’яті дерев,
Квітує садом серед пишних травень
На вічнім тлі уроків та перерв,
У нотах життєплинності октав…


Кость Москалець – поет, прозаїк, літературний критик, музикант, втор відомої пісні «Вона». Народився в с. Матіївка, в родині письменника Вілія Москальця, закінчив Бахмацьку середню школу №4, потім навчався в Московському літературному інституті ім. Максима Горького. Один із засновників літературної групи ДАК в Бахмачі. Член Національної спілки письменників України (1992) та Асоціації українських письменників (1997). З 1991 року живе в с. Матіївка у власноруч збудованій Келії Чайної Троянди, займаючись тільки літературною працею.


Іванько Олександр Петрович – український композитор, педагог, диригент, виконавець, заслужений працівник культури України. Народився в м.Челябінську в сім’ї військовослужбовця. З 1961 р. проживає в м.Бахмачі. У 1976р. вступив до Чернігівського музичного училища ім. Левка Ревуцького, який закінчив з відзнакою, навчався в Харківському інституті мистецтв ім. І. Котляревського й отримав диплом із відзнакою.


З 1998 р. – директор Бахмацької школи мистецтв ім. Андрія Розумовського, заслужений працівник культури України.


Під час заходу зворушливо, щиро лунали пісні у виконанні учнів 11 кл.: Шевченко Ю. «Це моя Україна» та Германа М. «Над землею тумани», учительський ансамбль «Перлина Полісся» виконали пісню « Ми бажаємо», юні декламатори нашої школи: Аліксеюк К., Люткевич А., Воронченко О., Кобезький С., Кулик О. читали поезію Ольги Василівни Батьковської під час презентації.


Свято поступово наблизилося до завершення. Адміністрація та колектив Бахмацької ЗОШ І-ІІІ ст. №4 щиро вдячні О.В. Батьковській за те, що завітали до школи з презентацією книги «Мій Бахмаче, із серцем залізничним», подарувавши затишну атмосферу. Усі присутні отримали велике задоволення від спілкування, зацікавившись історією рідного міста.


Шановна Ольго Василівно, щиро бажаємо Вам міцного здоров’я, щасливих миттєвостей в житті, творчих злетів, нових премог, продовжуйте й надалі робити щасливими своїх шанувальників, даруючи зворушливі вірші, твори. Ми щасливі, що доля подарувала нам незабутню зустріч, яка запам’ятається надовго та дружбу, яка триватиме завжди з талановитою поетесою, чудовою, чарівною жінкою – Ольгою Василівною Батьковською.


Оксана Трикоз,
заступник директора з НВР
Бахмацької ЗОШ І-ІІІ ст. №4

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове