Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Дамо привід пам'ятати про нас

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Уважно перечитав матеріали екологічної сторінки. Важливу тему порушує «Порадник» публікаціями, проте, вважаю, потрібно згадувати не лише колишніх цінувальників природи. Варто сказати добре слово і на адресу тих, хто сьогодні прикрашає наше місто, оточуючий світ. Раджу розповісти про нашого колишнього сусіда Андрія Григоровича Башука. Навпроти крайніх садиб вулиці Ломоносова тривалий час був пустир. Будуватись тут ніхто не бажав, бо це перезволожена болотиста низина. Як у нас часто трапляється, стали сюди зносити різний непотріб, утворилось стихійне звалище. Саме Андрій Григорович вивіз все те сміття, прокопав рівчаки, окультурив цю ділянку, засадив плодовими деревами. Тепер вишні і малина віддячують за його турботливість. А нас цей садок радує щовесни білопінним цвітінням і святковим гулом бджіл-трудівниць.


В одному з будинків по вулиці Ярослава Мудрого живе родина Бадьорів. Надія Андріївна дуже любить квіти. Пішла на заслужений відпочинок, тепер вільний час віддає догляду за квітниками, які сама і розбила поруч. Колись тут була не вельми облаштована територія, а тепер око милує клумба з барвистими чорнобривцями, ірисами, півоніями…


Мабуть, найбільше постарались мешканці будинку ретрансляторників по вулиці Луначарського. В першу чергу старалися родини Дворнікових та Шевченків. Нині прилеглий до будинку газон прикрашає імпровізований тин, радують квіти в кошиках і підстрижена зелена трава. Із задоволенням назву імена старанних господарок цього дива. Це Валентина Петрівна та Катерина Іванівна.


Кілька років тому Валерій Петрович Колоша вперше відвідав Білорусь. Був приємно вражений ошатності тамтешніх сіл. То пропонував і своїм землякам, пісків’янам, наслідувати приклад селян сусідньої республіки. Треба зазначити, що у білорусів під їх парканами обов’язково ростуть різнобарвні квіти. Як у нас нерідко трапляється, дослухались до пропозиції керівника не всі. І про це тепер жалкують, бо нещодавно активісти села вивчили стан присадибних територій. Господарів, хто розбив квітники попід парканами садиб, премійовано центнером зерна. Валерій Петрович пообіцяв заохочувати селян і наступного року. Мабуть, квітів у Пісках стане більше.


Колись у місті відбувався конкурс міськради на кращу садибу. Дбайливі господарі відзначались, преміювались, про них розповідала місцева преса. Нам потрібно більше популяризувати досвід ентузіастів, любителів природи, хто живе поруч з нами. Огляньмось навколо, у нас стільки пустирів, де могли б рости дерева. Крім того, що деревина сьогодні - досить цінний матеріал, так ще берези, клени, верби протягом кількох десятиліть не лише прикрашали б наше місто, а ще оздоровлювали б повітря. Саме їх тінясті крони рятують нас у спеку, від вітрів у завірюхи.


Колись ці дерева, як відзначав у своєму матеріалі Петро Кириченко, стали б приводом згадати тих, хто їх посадив.


Михайло Братусь

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове