Прочитав Ваш лист, де Ви згадуєте й мене, грішного, дорікаючи, що я вимагаю Вашої відставки майже кожної сесії. («Порадник», №33) Якщо Вам не зрозумілі мотиви моїх дій, то можу пояснити. Нічого особистого я до Вас не відчував і не відчуваю. Ви такий, як і майже всі інші наші чиновники, які допадаються до посади, де можна бути розпорядником (мабуть, точніше ше було б сказати – розкрадальником) бюджетних коштів. Поясню свою думку на останньому прикладі.

Цього року навесні приходять до мене зі скаргою мешканці першої п’ятиповерхівки міста Бахмача- зараз це вулиця Першотравнева, 34. Це будинок біля колишнього клубу імені Леніна. Що трапилося? Та майже типова для Бахмача історія – потік дах, заливає квартири, під’їзди. Стоп! Але ж, пригадую, два чи три роки тому „за паперами” він повинен бути капітально відремонтованим. Також пригадую, як на виконкомі йшла гостра дискусія про необхідність перекривати увесь дах суцільно, щоб не було такого: тут полатали, а там знову потекло. Здивували мене тоді цифри кошторису на перекриття даху. Запитую в присутніх фахівців, чому оплата роботи за ремонт перевищує майже втричі вартість матеріалів, які необхідні для цього. Мене на виконкомі запевняли, що „так прийнято” й що за їх, чиновників виконкому, вимогою укладач кошторису (усім відомий підприємець Сагателян) декілька разів зменшував загальну його цифру тощо.

 

Я тоді, до речі, так і не зрозумів, чому це так, чому „так прийнято”. Я,  як, мабуть, і всі ви, пересічні читачі „Порадника”, був упевнений (і зараз залишаюсь упевненим),  що для того, щоб розрахувати приблизну вартість будь-якого будівництва в господарстві, треба помножити її на два. Але в чиновників (я тут говорю не тільки про чиновників міської ради) ця народна арифметика ніколи (підкреслюю, ніколи) не працює: достатньо подивитися будь-який із затверджених кошторисів на ремонт чи будівництво будь-якого рівня – міського, районного чи державного. У Вас, читачі, (як і в мене) не виникає питання: а що, керівники різних рівнів, починаючи від міського голови, державні контролери різних рівнів (від КРУ до СБУ) тощо ніколи нічого не будували й не знають вищезазначеної народної арифметики? Не знаю, як інші, але я впевнений, що все вони прекрасно знають, тільки нам не кажуть (і ніколи не скажуть), де розчиняється різниця між дійсними витратами й кошторисом, укладеним „як зазвичай”. А цієї різниці цілком достатньо, щоб лишилися особисто задоволені й керівники різних рівнів, починаючи все з того ж міського голови, і  різноманітні офіційні  контролери. За моїми приблизними нефаховими підрахунками  там, де виконкомом міськради ухвалює кошторис на ремонт трьох дахів, можна спокійно провести ремонт п’яти подібних дахів.

Але й це не все. Мало того, що кошториси, як правило, завищені, але й все робиться для того, щоб ремонт був перманентний, тобто не закінчувався ніколи. Як це зробити? Повернемося знову ж до нашого прикладу - даху п’ятипоповерхівки по вул. Першотравневій, 34. Питаю засту–пника мера, чому так сталося, що пройшло лише три роки, а дах уже протік? Зрозумілої відповіді не чую. Прошу принести акт виконаних робіт і після вивчення його розумію причину протікання „капітально відремонтованого” даху. У кошторисі є така графа, як гідроізоляція та відведення дощових вод. Начебто все зрозуміло й правильно – на даху вода не повинна затримуватися, а всі стики даху повинні бути надійно  захищенні від протікання. Але ці роботи не були виконані. На моє запитання до заступника мера, чому підписали акт виконаних робіт без проведення гідроізоляції та водовідведення даху,  він відповів: грошей не вистачило - А скільки було потрібно коштів? – Близько двох-трьох тисяч гривень. Тобто, для того щоб дах гарантовано не протікав, як мінімум, десять років,  потрібно було ще виконати робіт на дві-три тисячі гривень із заплачених майже тридцяти тисяч. А тепер скажіть мені, якби у Вашому  приватному будинку поклали на даху таке покриття, що  Ви зробили б з цими будівельниками? Згоден, гнали б їх першою мітлою, яка потрапила до рук. А тепер подумайте, а чому таке відбувається, якщо це дах комунальний чи, наприклад, дитсадка? Кому вигідно, щоб дахи безкінечно ремонтувалися й  текли? Для того, щоб знати відповідь на це питання, читайте уважно першу частину мого листа.

А тепер скажіть мені, пане мер, чи можу я Вам довіряти?
Наостанку. Я не розумію, чому Вас так хвилює, що я кожну сесію вношу до порядку денного питання щодо Вашої відставки. Я нагадаю, що коли Вам треба було отримати діляночку у центрі міста під будівництво гаража для власного авто, то Ви ставили це питання до порядку денного сесії більше півроку, поки депутати не проголосували. І це Вас аніскільки не хвилювало. Я вже не кажу про земельні ділянки у центрі міста для Вашої численної (як виявилося) рідні: роками депутати їм відмовляють у цих ділянках і  роками ви вносите питання про їх виділення до порядку денного. І це Вас також не хвилює.

Тому не переживайте, пане мере. Отакий я попався, на ваше нещастя, у депутатський корпус. І таким буду, хто б не був на посаді мера, якщо буду бачити такі кошториси й такі „капітальні” ремонти.