Вчора, 6 грудня, Збройні Сили України святкували свій день народження.

Шістнадцятий. Як зустрічають ювілей? Наверху – чекають перемін. Політична влада свариться, в який же термін укластися з відміною «почесного обов’язку», бо одні, як відомо, обіцяли перед виборами: як тільки, так відразу – просто з цього року. Глава держави, як теж відомо, визначився трохи інакше, в усякому разі, вже вийшов Указ Президента (від 24 жовтня 2007 р.) щодо призову на 2008 рік.

А як у нас в Бахмачі? Військової частини в місті, як знаємо, вже не існує, та бахмачани, за звичкою, називають той мікрорайон – «військове містечко». Чим живе сьогодні, в часи перехідні на мирні рейки єдиний острівець війська - райвійськкомат? Про це вирішила дізнатися з перших вуст, у районного військового комісара.

 

Майор Ананенко Олександр Іванович на цій посаді лише рік і з військових у комісаріаті – лише він. Інші – цивільні, службовці, щоправда, серед них і два офіцери запасу. Тож напередодні професійного свята починаю, звичайно, з привітань. І перше питання, тому як тільки-но завершився осінній призов:

- Скільки наших хлопців одягли військову форму нині? Чи не було несподіванок, інцидентів?

Олександр Іванович: Осінній призов пройшов планово, ніяких несподіванок. 38 бахмачан поповнили Збройні Сили нашої держави восени, 47 – навесні. За «Державною програмою розвитку Збройних сил України на 2006-2011 роки», в зв’язку з переходом на контрактну службу, план призову щороку скорочується. Бахмацький район цей план успішно виконує. (Навіть, як виявилось, міг би перевиконати: призовників було, як за конкурсом при вступі до престижного ВУЗу– більше планових – Н.Т.)

- Якщо вже заговорили на цю актуальну тему, тож, чи виявили бахмачани бажання служити за контрактом? Скільки?

- За рік, протягом двох призовів, 11 юнаків підписали контракт.

- Що, на Вашу думку, було визначальним в їхньому рішенні?

- Для кожного, звісно, були якісь свої переваги. Але я так думаю, що не останню роль визначили такі, як, приміром, можливість продовжити освіту. Згідно з тією ж державною програмою, після 3-х років служби контрактники мають право навчатися за рахунок Міністерства оборони. Думаю, також і можливість стабільного працевлаштування, нормальної зарплати. ( Це, в середньому, 1000 гривень).

- Служити будуть лише в Україні? Не можуть послати, як в часи Союзу, “братнім народам допомагати”?

- Ні, не можуть. Служитимуть на території своєї держави. В так звані “гарячі точки”, у складі миротворчого підрозділу, наші службовці їдуть тільки за власним бажанням.

(Дай- то, Боже, аби так і було. Але пам’ятаєте, скільки говорилося перед якимось виборами про вивід наших миротворців з Іраку? Чомусь це ж стало тоді розмінною картою в політичних обіцянках! - Н.Т.)

- Як співпрацюєте з місцевою владою? Без проблем?

- Органи місцевого самоврядування, за законом, повинні надавати допомогу в організації призову. Жодних проблем з районною, міською владою не виникає, повне взаєморозуміння.

- А у нас в Бахмачі, як і по всій Україні, призовники слабшають? В армію йти не хочуть?

- Здоров’я, звичайно, погіршується, це загальновідомо, Бахмач – не виключення. І з бажанням, як повсюди. А от в селах, щоправда, ще більше збереглися традиції шанобливого ставлення до військової служби.

Як зі свята починали, так і завершили ми нашу розмову привітаннями. Їх просив передати Олександр Іванович, передусім, тим, хто служить в українському війську нині. Подякувати батькам, які виховали достойних синів. А призовникам цього року – успішно влитись в армійську сім’ю. Їм та всім військовослужбовцям, які в різні часи проходили службу в Збройних Силах України, побажати всіляких успіхів, всього найкращого.

Приєднуємось!