Останні публікації
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
- Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради «Про встановлення тарифу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування»
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Цвинтар чи прохідний двір?
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 20 травня 2011, 13:29
Стоїмо з керівником міського комунального підприємства „Комунальник” Л.Ігнатком біля Меморіалу Слави. Відлунали державний Гімн, вітання, на гранітних плитах вітер грається пелюстками квітів – черговий мітинг-реквієм до Дня Перемоги пройшов. За пагорбом, із якого грізно споглядає Мати -Батькіщина з мечем, бігають по стежках діти. І Леонід Іванович ділиться роздумами, які, каже, давно не дають йому спокою.
Догляд за пам’ятниками на території міста і кладовищами – це обов’язок комунальної служби. І щороку, говорить Леонід Іванович, бачать вони на цих святих місцях сліди людської байдужості або ж і того гірше... Подумала про якесь різке слово, але ж ні, байдужість – це найгірше. За відомим висловом, немає нічого гірше байдужості, з мовчазної згоди якої звершуються усі злочини світу.
Цього року погода змусила генеральне прибирання робити якраз напередодні свята. І прибирати пам’ятки людської присутності: пакетики - кульочки, пляшки тощо. „Та найбільше мене особисто турбує те, як ставляться до цього місця. Веде вчителька клас – і через сам меморіал, діти можуть бігти й по плитах. Роблю зауваження, у відповідь обурюється: „А що ж нам, обходити?” Як незрозуміло дорослій людині, яка виховує дітей, що це той самий цвинтар! Адже по могилах ми не ходимо?! Так і тут повинно бути шанобливе ставлення. Сюди прийти – вшанувати тих, хто лежить під цими плитами, їх колись ховали тут усім містом, урочисто. От аби у школах взяли за правило проводити виховні години на цю тему, думаю, дітям тоді б і зауважень робити не треба було – вони б росли свідомими людьми”.
Так, я добре пам’ятаю той травень 1975-го, коли весь Бахмач стояв на площі Богдана Хмельницького і їхали військові машини з відкритими кузовами, на них, вкриті кумачем, стояли труни – їх звозили до братської могили з усіх куточків міста, де були поховані солдати тієї війни. Це дійсно велика братська могила, а не просто пам’ятник, встановлений на честь...
І тут, згодна з Леонідом Івановичем, ми повинні проходити в скорботній тиші, а не гасати в „доганялки”. Недаремно наші молодята покладають сюди квіти. Тільки і вони, і діти повинні запам`ятати одне – ми вклоняємося, а не святкуємо тут. Тим паче, з пляшками і цигарками. До речі, інформація для „металошукачів”: після варварського пограбування зірка на Вічному вогні вже не бронзова, просто пофарбована - не витрачайте даремно зусиль.
Н.Теплова
Детальніше...