Івану Моньку, учню школи мистецтв, ще не доводилось брати участь  у музичних конкурсах. То, зрозуміло, хвилювався юний акордеоніст на звітному концерті, на який  запросив свою класну керівничку Наталію Василівну Васечко і ровесників з рідного восьмого міської школи №1. Програму склав з урахуванням уподобань  любителів популярної класики і прихильників сучасних мелодій. Хвилювалась з ним і викладач школи мистецтв - Любов Василівна Сафригіна. Та вже перші звуки акордеона повернули впевненість і виконавцеві, і наставниці юного музиканта. 

 

Той концерт став своєрідним передноворічним подарунком для запрошених і, сподіваюсь, змусив багатьох задуматись. Адже нерідко Іван поспішав до музичної, залишаючи компанію однокласників, які після уроків ганяли м’яча або просто веселились гуртом. Виявляється, той час він використав з більшою користю і тепер радував однолітків, торкаючись невидимих струн їх сердець, пробуджував у кожному потяг до мистецтва. Пролунали на звіті мелодії популярних сьогодні пісень, але чи є впевненість, що їх пам’ятатимуть вже завтра. А от чарівні звуки вальсів Йоганна Штрауса хвилювали, не дивлячись на свій поважний вік. Звучали у виконанні Івана Монька твори  І.Кригера та Д. Штейбельта, чиї імена здебільше відомі серед музичного бомонду,  а того вечора до їх творчості долучились і восьмикласники. За цей приємний сюрприз хочеться подякувати і юному акордеоністові, і його педагогові, з ініціативи якої відбулось це дійство. А ще висловлюю побажання подібні звіти проводити частіше, це привертатиме юних у чарівний світ музики. Запрошувати можна не лише однокласників - багато в Бахмачі шанувальників музики.