Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


„Він пішов із життя не безслідно...”

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Бахмацька районна бібліотека надрукувала брошуру - методично-бібліографічні матеріали „Летять журавлі пам’яті”, присвячену 85-річчю від дня народження письменника - нашого земляка Вілія Москальця.

А напередодні річниці у читальному залі бібліотеки зібралися „криничани” – члени читацького клубу „Криниці”, учні 4 школи - на вечір пам’яті відомого місцевого автора. Про його творчий і життєвий шлях розповідали дітям бібліограф Яна Семенівна Гросман, учителька Тетяна Петрівна Іванько, ділилася спогадами дружина Владислава Володимирівна, учні читали уривки творів, знайомилися з виставкою книг, представленою бібліотекою.

 

Вілій Костянтинович Москалець народився 1 травня 1927 року в селі Матіївці, опоясаній швидкоплинним Сеймом. Тут, серед буйноквітних луків і вічнозелених лісів, проминуло його дитинство. Рано лишився батька — активіста, учителя початкових класів, голови сільради, якого розстріляли фашисти. По війні померла й мати. Легко уявити, як жилося трьом сиротам. Довелося самотужки пізнавати ази науки, вчитися у людей доброти, чесності, справедливості.


У 1944 році 17 - річний Вілій йде до лав Радянської Армії. Без відриву від служби закінчує 10 класів вечірньої школи в місті Хімки під Москвою. Після закінчення в 1953 р. повертається додому. Працює завідуючим відділом культури, а потім лектором райкому партії (колишнього Батуринського району). І в той же час починає працювати над повістю «Сейм виходить з берегів», яка вийшла з друку в 1960 році. За нею побачили світ повісті «Серед зелених лісів», «Над Сеймом летять журавлі», «Діти мої, квіти», «Нічні пастухи», «Над рікою Світилкою», роман «В краю білокорих беріз», чимало оповідань, рецензій на прочитане, нарисів.


Кінофільм «Сейм виходить з берегів», поставлений за сценарієм автора, приніс йому широку популярність і визнання. Читаючи твори нашого земляка, ми переживаємо за долю героїв, милуємося красою рідного Придеснянського краю, адже в кожній книзі потрапляємо на дорогі серцю пейзажі. Вілій Костянтинович умів відбирати, мов квіти, найзрозуміліші слова, влучні порівняння, метафори. Вони діють, вони надовго запам’ятовуються.


Деякий час працював кореспондентом районної газети «Радянське село», завідуючим відділом листів, потім кореспондентом – організатором районного радіомовлення. Підвищений інтерес у читачів та слухачів мали його замальовки, оповідання, новели, головна тема яких – життя та праця трудівників села.


Було багато творчих планів та задумів, та на жаль, не судилось їм здійснитися.


30 червня 2001 року перестало битися мужнє серце відомого письменника, але він живе зі своїми творами. Вілій Костянтинович любив батьківський край, його людей, умів слухати голос рідної землі. Він був непересічною, талановитою людиною і пішов із життя не безслідно.


Літературну справу батька продовжує син Кость – член Спілки письменників України, письменник, критик, поет.


К.В. Москалець мешкає в місті Бахмачі, пише свої книги в Матіївці, у рідній батьківській оселі.


Над нашою хатиною малою
Господнє Літо хутко перейшло,
І Міста, про яке писав Павло,
Не видно за осінньою імлою.
І ми перемовляємся з тобою
Двома-трьома словами – про тепло,
Про те, що літа наче й не було,
Так само, як життя; й не спим обоє,
Чекаючи пробудження від сну,
В якому повно смерті й туману,
Безсоння – і безсмертя – і любові...
Цей сон тече і тчеться з людських слів,
Та, вірячи апостолу Павлові,
В густій імлі щезають журавлі.

Справу діда вирішив продовжити і його онук Олександр, який навчається на факультеті журналістики.


Літературне багаття батька та сина, сподіваємось в майбутньому і онука, буде завжди зігрівати душі наших читачів.

(„Летять журавлі пам’яті”, Бахмацька
центральна районна бібліотека, 2012р.)

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове