І лікарі, і рятувальники з Бахмацької служби порятунку говорять, що хлопцям надзвичайно пощастило – дії рятівників були професійні й чіткі. Нам удалося поспілкуватися з одним із них – Володимиром Москаленком. Першим моїм запитанням було:

- Звідки знаєте правила порятунку, може, Ви – медик?

- Ні, - посміхнувся Володимир Олексійович. – Просто був шофером, а всіх водіїв обов’язково навчають правилам першої допомоги, та про це й по телевізору розповідають. Головне - не розгубитися. А потім дієш миттєво. Та й хто б цього не зробив, адже діти. Чесно кажучи, усе наче „на автоматі” робили з Любою.

60-річний Володимир Москаленко – уродженець Красилівки, та вже давненько живе у с.Перемога цієї ж сільської ради. Працював весь час у місцевому сільгосппідприємстві, нині пенсіонер. Тож і став потроху рибалити на дозвіллі, хоча раніше не захоплювався – не було часу. І того дня, 8 травня, заїхали із цивільною дружиною – Карацюбою Любов’ю на ставок у Стрільниках, який у селі звуть цікаво - Бейджевий. Машину поставив під ліском. Коли вже трохи карасиків з’явилося у відерці, під’їхало двійко хлопців – купатися, рибу не ловили. Один із них уїхав, бо квапився начебто на поїзд, натомість прибув меншенький.

Так, дійсно, як повідомили нам у службі порятунку, Карпусь Сергій - 1998 року народження, а його приятель – Голованов Сергій - на рік молодший.

Хлопці теж вирішили порибалити. А тут став дощик накрапати, перед ним риба стала добре клювати, у Володимира вже десятка три гарних карасиків було. Та хмара велика насувалася, він покликав: „Ходімо, хлопці”. - „Та ні, ми не з глини – не розмокнемо”. І залишилися біля ставка. Тільки-но чоловік підійшов до машини, у небі блимнуло і пролунав такий удар, що, каже, навіть машину трусонуло, ніби підкинуло. „І мене якось колихнуло, начебто на мить млосно стало. А Люба саме говорила по мобільному, я їй кажу - вимикай негайно, гроза! Дивлюся на берег - хлопців немає. Я – туди, а вони обидва лежать на землі. Без ознак життя зовсім, і дихання не почув, як нахилився до них. Ухопив меншенького – роблю непрямий масаж, штучне дихання, він став приходити до тями, відніс його Любі, сказав розтирати, а сам – до другого. А у того вже губи, ніс синіють. Роблю масаж – нічого, як ганчірка, обвисає, руки й ноги білі-білі. Тоді почав його сильно трясти, розтирати сильно, чую – застогнав, ну, слава Богу, думаю, оживає. Розтирав його довго, тільки підніму, а він падає, та нарешті і йому трохи полегшало. Назвали вони свої прізвища, ми зателефонували знайомому, а той вже передав батьку Сергія. Він миттю приїхав і повіз його до лікарні. Я ще пожартував: „На весілля позвеш, як будеш одружуватись!” І він уже посміхнувся та відповів...”

Сергія Карпуся поклали одразу в реанімацію, пізніше, о 22.30, доправили й другого Сергія. Уже 9 травня їх перевели до дитячого відділення, а наступного дня виписали. Хлопці вже ходять до школи і, мабуть, розповідають однокласникам, як їх порятував „дядько Володя”.

Спитала, чи доводилось йому бувати в подібних ситуаціях. „Ні, ніколи, це було вперше таке. Тепер уже точно на риболовлю їздитиму лише сонячної погоди”.

Уперше такий випадок стався взагалі в нашому районі, за словами начальника СДПЧ-24 Олега Горбащенка. Щодо „технічного” його боку Олег Миколайович говорить, що, безперечно, блискавка вдарила не в хлопців, а напевне, у воду. У такому разі ураження можливе в радіусі 100 метрів, а вони були безпосередньо біля води.

Нам здається, що Володимир Олексійович по праву заслуговує на звання героя-рятівника року – є така акція служби порятунку. Думаємо, наше „клопотання” підтримають усі мешканці району, а надто – батьки врятованих. У всякому разі, 8 травня можна вважати другим їхнім днем народження – якраз перед Днем Перемоги!