Днями знову побачив у телевізорі лісову пожежу – горіло десь у США. А раніше повідомляли про палаючі діброви в Китаї, Австралії, Греції, горіло і в нас у Криму. Чому почастішали вигорання лісових масивів? Як показують розслідування, найчастіше причиною лиха стає банальна людська недбалість.

Пригадав, як ще мій батько, виряджаючи компанію моїх однолітків по гриби у ліс, просив.

- Хлопці, прошу, залишіть сірники...

Нам була незрозуміла його обережність – ну як може загорітись жива сира сосна! Та сірники викладали. Давно то було, вже і сам виховую сина. Якось зібралась нас компанія відсвяткувати день народження на природі. Звісно, подбали про випивку, про їстівне. Особливе місце займають сьогодні у меню шашлики. Виїхали трьома родинами, а вже там зустрілись випадково ще з гуртом знайомих, то було весело і дорослим, і дітям. Поганяли м`яча, набігались з ракетками за „неслухняним” воланом. Кілька раз підсідали до розстеленого брезенту із наїдками, дійшла черга і до шашликів, розпалили мангал. Аби дим не заважав, відставили його далі. Чаркуємось, закусуємо, спілкуємось... Підбігає наша малеча і подає сигнал тривоги, мовляв, дивіться – горимо. Тут і побачили, що палає суха опала хвоя. На сонці вогонь не дуже помітний, але вигоріла місцина враз чорніє, і та чорна пляма розповзається на очах. Кинулися гасити, наламали гілок збивати полум`я, та, здається, ще більше роздмухували вогонь, який вже дерся на низенькі сосонки. Ті спалахували, як свічки...

Нашому іменинникові подарували ковдру. Не дивуйтесь, він тоді ще працював вахтовим методом в Тюмені, там такий подарунок став би приятелеві у нагоді. Наш нафтовик згадав про подарунок у найкритичніший момент. Далась взнаки тюменська виучка, де, біля газу-нафти, вогонь ще більш небезпечний. Зробив це вчасно, накриваючи ковдрою палаючі ділянки – полум`я відступило.

Чесно скажу, злякались, особливо жінки і діти. Від недавнього святкового настрою не залишилося і сліду. Ковдра, звісно, пропала, ми, правда, вручили другого дня іншу, але наш герой приймав подарунок вже не так радо.

Якось згодом пригадали той прикрий випадок, хтось сказав, що у сосновому лісі палити не слід. Та почули й іншу історію...

Наш колега збирав сік. Розташувались у березняку, від білих стовбурів ранок здавався світлішим. Під ногами лежало опале минулорічне листя, наче не дуже й сухе. На протилежному боці гаю, теж були люди, звідти приємно пахло димком. Пізніше дим погустішав, а з часом став нестерпним. Хотіли вже йти глянути, що за лихо коїться, тоді й побачили язики полум`я над деревами. То вогонь добрався до сосняка. Куди зникли ті, що були в лісі, хто знає. Може не загасили багаття і пожежа почалась у їх від-сутність, а мо й втекли, злякавшись пожежі... Ліс тоді згорів на великій площі, обпалені стовбури довго нагадували про вогняну стихію. Було це за хутором Веселим кілька років тому.
Зайшла розмова за природу, за довкіл-ля. Пригадали публікацію, про нові способи посадки лісових насаджень, які практикують у Батуринському лісництві. Це чергування смуг смолистих і листяних порід дерев, що запобігатиме розповсюдженню пожеж. Але, погодились, краще, щоб вони не виникали взагалі, і це часто залежить від нас. Згадали звернення лісничого Віктора Жижкуна не засмічувати наші гаї. Дійсно, не важко забрати з собою бляшанки від консервів, порожні пляшки, обгортки від солодощів. Адже приємно відпочивати на чистій галявині...

Нещодавно мій син зібрався з товаришами у ліс велосипедами. Стояла спека. Думаю, здогадались, про що його попросив...