Останні публікації
- Захід Всеукраїнського соціального проєкту «Ми українці — всі одна родина» від SWEET.TV і «Садиба Мьюзік»
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Тут часточка моєї душі
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 31 серпня 2012, 15:37
Чую, згадали фронтовиків Данила Мусійовича Нічогу та Федосія Леонтійовича Огієнка. Знав обох. Перший був зоотехніком, другий завідував дільницею. А ще раніше, зі слів старших, головував в Осічі.
Якось по-особливому звучать знайомі ще з дитинства мелодійні народні пісні. Багаторазово чую їх по радіо, з телевізора, але у рідній стороні вони лунають неповторно, зачіпають струни серця, хвилюють, нагадують сонячні шкільні роки. Тоді вперше їх почув,сам їх розучував.
Під враженням мелодій напливають спогади. Хотів би зустрітись з Петром Івановичем Башуком, був такий тракторист на гусеничних ДТ-75. Рівного йому не було ні на оранці, ні на сівбі. Про нього розповідали нам у школі. Його однофамілець Іван Олексійович Башук – неперевершений кукурудзівник тодішньої пори. Ще й зараз пам’ятаю його метод «квадратногніздовий – 70 на 70», що лунало як вірш. Може, і я сіяв би та збирав качанисту, але пішов в армію, потім друзі по службі запросили в своє місто. Вирішив попрацювати там на заводі, знаєте, романтика молодих літ . Проте зустрів дівчину, обзавівся сім’єю, так і залишився. І хоч пройшло вже багато літ, а у рідне село і до красеня Сейму все одно тягне. Здається, залишив тут часточку своєї душі, а коли повертаюсь, душа оживає в повну міру.
Привернули увагу рушники, милуюсь. Як в Обмачевому - не вишивають ніде! Здається, бачу не вишиті шедеври, а заквітчаний присеймівський луг.
Свято схвилювало, побаченим і почутим захотілось поділитись з мамою, то вже не став спостерігати за спортивними змаганнями, відлуння яких гучномовці розносили над селом аж до сутінок.
Олександр Гриб
Детальніше...