Батуринський сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, який носить ім’я колишнього краєзнавця Олександра Кодакова, започаткований з легкої руки місцевого непосиди Леоніда Бердичевського. Ініціатива вчорашнього землевпорядника, на той час пенсіонера, припала до душі не всім. Дехто зустрів його починання ревно, мовляв, як так, якийсь Бердичевський організовує таку перспективну справу. Почали породжувати чутки-страшилки. І щедроти благодійної фундації, яка дарувала корів, батуринці стали зустрічати насторожено. Леонідові Григоровичу ледь вдалося переконати двадцятьох земляків узяти корів. І це даром! Правда, через місяць на другу партію корів попит уже переважав достатню наявність тварин. 

Кооператив обіцяв бути надзвичайно успішним. Бердичевський запозичав досвід у подібних структурах, що діяли на Закарпатті, і повертався кожного разу з оптимістичним настроєм і новими ідеями. Планувалось придбати міні-завод по переробці власної білопінної сировини. Щоб полегшити заготівлю кормів, обзавелися трактором МТЗ-82, купили косарку й гребку, все це надавалося у використання членам кооперативу. Збирала надоєне обладнана під молоковоз метка „Газель” Почали вчитись господарювати гуртом.

Спочатку було 40 високоудійних лисок. Нагадаю, єдиною вимогою , яку висувала фундація-благодійник, - передача першого нетеля від подарованої корови іншому власнику. Нині в кооперативі 55 голів дійного стада. Могло бути й більше, проте виникло багато «але»…

На початку діяльності кооператив закуповував молоко по цінах до 3 гривень, люди були задоволені. Щось залишалось на розвиток. Нині ситуація у кооперативі, та і у Батурині в цілому, така, що корови скоро зникнуть так, як позбавилися коней. Проте останніх замінила техніка. А чим замінити корівчину?

Усе почалося з того, що монополісти-закупівельники зрізали ціни і сьогодні за літр білопінного продукту платять 1,60 гривні.

- Що це за гроші ? - звертались до мене батуринці. – Це на сміх курям. Спробуйте піднятися вдосвіта, видоїти, відправити тварину на пашу. Потурбуйтеся про отаву, викосіть, висушіть , перевертаючи багаторазово та в цьогорічну спеку, а ще потрібно перевезти. Тут вже й молока не захочеш. І це як твоя рогата годувальниця не захворіє, не пошкодить ногу склянкою чи гострим камінцем, чи ще не попаде в яку іншу халепу. А як спіткає все ж біда, то відразу ж виникають додаткові турботи й немалі витрати.

- У селищі , тобто в нашому місті, скоро житимемо «по-городському». Стадо скорочується на очах, - чув від мешканців Присеймів`я.

 

 

- Ось нещодавно позбулися корів п’ять господарів, на черзі ще стільки ж. Їх заяви, що вони так і вчинять, не безпідставні, красномовне свідчення тому - ці хазяї не заготовили ні жмута сіна...

Батуринців можна зрозуміти, паритет цін відсутній. Справді, 0,33 води «Остріч» купляв нещодавно в міському парку за 4 гривні, а літр молока, нагадаю, коштує 1 грн 60 коп. Це при тому, що в магазині це ж молоко, навіть не це, а знежирене до 2,5 % коштує 6-7 гривень. Хто ж захоче бути ошуканим, добровільно віддаючи кожного дня плоди нелегкої власної праці за безцінь.

Іван Миколайович Желєзний – колишній управляючий відділком рослинництва в КСП „Присеймів`я”, нині пенсіонер, теж позбавиться скоро своєї Красуні. Говорить так: «Ну навіщо мені цей клопіт, утрачаю здоров’я, Бог знає за що. Краще відпочину влітку на березі Сейму, ще й онуків оздоровлю біля річки. Скільки мені того молока потрібно. Схожу за ним на базар».

Скорочення дійного стада відбувається повсюдно. Не відреагувало населення належним чином і на постанову Уряду про виплати за збережений молодняк великої рогатої худоби. Газетні сторінки продовжують рябіти пропозиціми – «продам теля».

Не врятує ситуацію й обіцяне підвищення закупівельних цін на молоко, що начебто буде прийматись по 1 грн 80 копійок.

- На тих грошах «не розженешся». Адже потрібно оплатити використання транспорту. А це й витрати на паливно-мастильні матеріали, на запчастини, і платня водієві.

В Авдіївці на Куликівщині, де функціонував подібний кооператив, уже років зо два переорієнтувалися на виробництво рослинницької продукції - вирощують городину і поставляють її на столичні ринки. Подібним шляхом усе частіше збираються піти й власники корів із Присеймів’я, – ділився з присмаком гіркоти голова кооперативу Віталій Маслак. Може так і станеться, тільки чомусь шкода, що зникнуть корівчини з присеймівських луків.

Борис Седач

P.S. Доки матеріал готувався до друку, стало відомо, родина Желєзних позбавилась своєї годувальниці «Квітки». Прикро, це не остання втрата…

На знімку: голова кооперативу Віталій Маслак з членами кооперативу Олексієм Безсмертним, Миколою Загорульком, Вірою Божок і Світланою Кадун.