У вимірах історичних 90 років – цифра незначна. Та скільки за ці роки всього змінилося! Ще недавно, у 90-ті минулого століття, сюди приїздили напівпідпільно, нині тут – Президент України, відзначення дати на державному рівні. Настільки масштабному, що навіть театральне дійство відбулося. Чи погодились би вони, ті, хто тут загинув, на таку трактовку, хтозна. Але нинішні учасники “живої сцени”- бою під Крутами 1918 року вважають, що таке долучення до історії сприятиме патріотичному вихованню української молоді. Саме таку, головну мету і ставили організатори батально-історичного дійства, що відтворювалося 2 лютого на невеличкій станції нашої області, тепер відомій всій Україні. Перед присутніми виступив Віктор Ющенко зі словами пошани героям, до підніжжя монументу лягла пам”ятна гірлянда від імені глави держави. Президент України наголошує, що трагедія Крут “має бути пересторогою нам, нинішнім і майбутнім провідникам української нації, навчити мудрості, консолідованості та виваженості в рішеннях і діях”.

 

І якби знав наш Президент, як того самого хочемо і всі ми! Щоб “олімпійські” чвари перестали трясти нас, внизу. Невже ж для того, щоб зрозуміти, до чого вони призводять, треба чекати ще 90 років? Тоді, у 1918-му, Українська Народна Республіка не відбулася з вини верхів, котрі не хотіли чи не уміли. І серед невинних жертв були і ці хлопці, яких тепер вшановуємо.

Чому навчить історія? Вони будуть нарешті вчитися чи знов “чуби тріщатимуть у хлопів”?