Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Творити газету гуртом
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 25 січня 2013, 17:10
Відгукуюсь на пропозицію творити обличчя газети гуртом. Як на мене, колишнього викладача - бракує матеріалів із життя школи. За два десятки років незалежності освіта, чи не єдина структура, яка зберегла свої функції в повному обсязі. І як раз вона незаслужено забута на сторінках місцевої преси. Особливо цікавить життя шкільних колективів, які працюють за непростих умов у віддалених селах. Мій батько, Максим Трохимович Буряк, віддав районній пресі не один десяток років. Пригадую його міркування: ” Газету людина повинна брати до рук, як тільки навчиться читати. А щоб зацікавити, потрібно писати і про учнівську молодь...” Хочеться бачити імена кращих учнів, делегованих на районні олімпіади, які вже відбуваються протягом тривалого часу, але про її учасників місцеві газети майже не інформують. Адже для кожного школяра , чиє ім `я згадуватиметься на шпальтах - додатковий стимул до набуття знань.
Як говорять, „инициатива наказуема”, то хочу запропонувати твори моїх колишніх учнів. Вони прийшли до школи у перший рік незалежності, а через десять років її закінчили. Якраз у випускному класі вони писали твір на тему „Вірю в майбутнє твоє, Україно”.
Пропоную читачу витяги зі сподівань тодішньої одинадцятикласниці Світлани Гриценко. Нагадаю, то був 2001 рік.
Вставай, Україно, вставай,
Єднай Чорне море й Карпати.
І свій переболений край
Не дай ворогам розламати.
Д.Павличко.
Єднай Чорне море й Карпати.
І свій переболений край
Не дай ворогам розламати.
Д.Павличко.
Яке воно, майбутнє України? Як житимуть наші нащадки? І взагалі, чи існуватимуть українці, як нація, чи є майбутнє у нашої держави? Мабуть, кожна людина відповіла б на це питання по-своєму, по-різному. Не дивлячись, що Україна зараз перебуває не в найкращому економічному становищі, вірю, що в майбутньому вона відродиться...
Будувати могутню державу повинен народ. Якщо хочемо вплинути на майбутнє, зробити свій внесок, потрібно навчитися працювати з цим народом, навчитися розуміти його біди, потреби, страждання. Задумайтесь, не такий наш народ простий, обмежений, як його намагаються зобразити деякі гумористи сусідньої держави, або наші сміхуни в образах кроликів,”довгоносиків” чи Вірок Сердючок. Можливо, якісь риси в котрійсь мірі притаманні народу, але безперечно - ми терплячі, народ-мученик, народ-хрестоносець...
Не любити тебе, Україно, не піклуватися – великий гріх, бо ти наша ненька. І впевнена, що саме ця любов буде переможною, що негаразди вщухнуть, Україна відродиться, стане зразком для всього світу...
Моя Вітчизна розквітне, а народ стане мудріший, добріший, поміркованіший. Зникнуть несправедливість і жорстокість, безсердечність і ненависть. Запанують щастя і добробут під блакитним безхмарним небом, серед безкрайніх золотавих просторів. Українці забудуть про негаразди, про незабезпеченість, зможуть вільно , незалежно збагачувати культуру і мистецтво. Засяє наша Вітчизна серед інших держав своєю бездоганністю і величчю.
Воскреснемо по-справжньому, бо свідчить нам пророцтво Тараса Шевченка: „Не вмирає душа наша, не вмирає воля”. Буде наша Україна вільною й багатою, зникнуть злі люди, які зневажають борців за нашу національну культуру, мову, звичаї, віру і традиції. Український поет Федір Тишко запитував: ”Як же нам жити на рідній землі, щоб наша квітуча і щедра земля справді для людства раєм була”. А далі бачимо відповідь: ”За синєє небо, за жовте колосся боротися треба, щоб краще жилося”.
Дякуємо за надісланий матеріал нашій постійній читачці
Валентині Сіліній
Детальніше...