Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Встигає скрізь

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

З хвилюванням очікував наближення головного свята мого покоління – Дня Перемоги. Хоча в урочистостях брати участь не збирався, та все ж, за звичкою, дістав костюм, оглянув піджак з нагородами, потримав у пучках перші бойові медалі. Вони і ордени нагадали про службу у військовій розвідці, у пам’яті відтворились хвилюючі миті – Оболонський плацдарм на Десні, форсування Дніпра, бої під Коломиєю, фронтові друзі, багатьох з яких втратив ще по війні, ще більше пішло від нас за останні роки.


Уранці 9 Травня вийшов на вулицю, серце стислось, як долинули звуки маршів духового оркестру. Так пожалкував, що поранені ще в 1944 ноги тепер підводять. Зробились вони неслухняними, то не міг бути разом з усіма.


А через трохи до мене несподівано завітав чоловік від імені депутата обласної ради Григорія Данька і запропонував допомогти зібратись на свято. Виявляється, Григорій Володимирович помітив мою відсутність і передав запрошення на традиційний святковий обід у кафе «Чемпіон».


Звісна річ, від пропозиції відмовився, хоча за мною обіцяли прислати легковика. Але від думки , що про мене не забули, від привітання зробилось на душі тепло і приємно. Спасибі депутату-земляку, що згадав. Ми часто перемовлялись з ним за кілька хвилин до урочистостей біля монумента «Танк». Так тривало багато років.


Знаю, що і в цей святковий травневий день кілька фронтовиків гостювали у «Чемпіоні». Григорій Володимирович, правда, побув з ними зовсім трохи, бо поспішав ще до ветеранів Батурина.


Та й на цьому його турбота про колишніх бійців минулої війни не завершилась. Уже пізніше з колишньої столиці над Сеймом він помчав до сьогоднішньої столиці на Дніпрі, бо у Києві відбувалась зустріч з фронтовиками, хто мирне життя після війни пов’язав зі спортом.


Хочеться побажати Григорію Володимировичу здоров’я, енергійності, щоб він і далі встигав скрізь.


Дмитро Білецький,
ветеран Великої Вітчизняної війни,
розвідник 8-ої Ямпольської
ордена Суворова дивізії.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове