Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Любов... з кулаками

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Прямуючи на роботу в автобусі випадково стала мимовільним свідком розмови трьох жінок. Одна з них скаржилися подружкам на свою гірку долю, розповідала, що перепадає від чоловіка ні за що. Та так, що тривалий час після того носить синці, не встигали вони зійти на тілі, як з’являлися нові. Причини для агресії чоловік, зі слів жінки, знаходив часто. То борщ холодний, то дуже гарячий – і кулак у хід. «Ну чого ти з ним живеш ?» - традиційно в таких випадках запитання подруги навіть не наважувалися ставити, бо розуміли, не палка любов, а гірка скрута змушує терпіти насилля від чоловіка. Адже й хата – його, і зарплату сяку–таку, а таки приносить додому. Ну куди їй з двома малими дітьми, без спеціальності, роботи, житла. «Заяви в міліцію, нехай «хоч полякають», - сказала одна з подруг, на що у відповідь почула: «А штраф, з чиєї кишені платити? Це ж позбавити дітей і так нечастої в їхній руці цукерки. Ох!..»


Жінки скрушно кивали головами, співчуваючи приятельці. Поруч за-плакала дитина. Старшенький забрав у малого іграшку, і той, ображений, почав шморгати носиком та апелювати до мами. Вона ж сердито підскочила до старшого хлопчика, який сидів на сусідньому сидінні: «Ану, віддай!» - і ляпас від жіночої долоні по дитячій щічці роздався по салону автобуса. «Сам винен. Будеш ревіти – ще отримаєш!» Той у мить замовк, певно, знав, що ненька таки здатна виконати свою погрозу...


Скажіть, чи доводилося вам, якщо не бути свідком подібних сцен, то принаймні чути про них? На жаль, вони непоодинокі, однак разом з тим – малопомітні. Просто ніхто не звертає увагу, вважаючи, що в сім’ї самі розберуться. Буває, «розбираються» та так, що без допомоги правоохоронців, а то й медиків уже не обійтися...


Проблема сімейного насильства давно вийшла за поріг родинної оселі, хоча вирішувати її доводиться й надалі кожному зазвичай самотужки. Прийнятий у 2001 році Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», однак чи реально та ефективно він діє? У великих містах проводяться хоча б якісь заходи щодо реалізації програм боротьби з домашнім насильством, а у провінціях вони практично відсутні.


Перший, хто найчастіше стикається з домашнім насильством,– дільничний інспектор. Саме він перший, кому може розповісти про таку «делікатну» проблему людина, яка в непоодиноких випадках піддається насильству в сім’ї. У вересні–жовтні 2013 року з дільничними інспекторами міліції всіх міських, районних від-ділів внутрішніх справ України Чернігівської області в декілька етапів на базі Національної академії вну-трішніх справ в м. Києві були проведені заняття з формування навичок поводження при реагуванні на насильство в сім’ї.


За спостереженнями соціологів, досить часто жертви домашнього насильства не звертаються за допомогою до правоохоронних органів. Причин до цього багато: страх, розпач, боязнь за своїх дітей, а також через матеріальну залежність від чоловіка та відсутність власного житла. Жінки, відносно яких чинять насильство, вважають, що міліція не зарадить їхньому лиху. По-перше, гроші за штраф доведеться платити зі спіль-ного сімейного бюджету, по–друге, арешт благовірного не буде тривалим, і після покарання весь свій гнів за це він вихлюпне на сім’ю.


А тим часом (за даними громадських організацій) щорічно від насильства в сім’ї страждає кожна друга жінка та кожний восьмий чоловік. Більшість мовчки терпить, одні не хочуть «виносити сміття з хати», інші просто не знають, куди звернутися...


На сьогодні покарання за скоєння сімейного насильства є притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як наслідок після розгляду судом адміністративного протоколу, винуватець отримує адміністративний арешт або сплачує штраф.


На даний час Бахмацьким РВ УМВС України в Чернігівській області до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП притягнено та поставлено на профілактичний облік 177 осіб. Незважаючи на громадський осуд та проведену про-філактичну роботу, 54 з них повторно протягом року вчиняли насильство у своїх сім’ях.


Тому головне завдання міліції на теперішній час у даному напрямку роботи, крім попередження вчинення домашнього насильства та про-філактики даного роду правопорушень, залишається інше – потрібно змінити ставлення людей до проблеми. Адже спільними зусиллями все-таки можна якщо не вирішити справу, то хоча б значною мірою зарадити їй. Бо поруч з тими, хто потерпає від домашнього насильства, живуть люди: сусіди, родичі, зна-йомі. Та пересічні громадяни чомусь відводять очі від цієї проблеми. А чому не втрутися? Адже приміром одного зауваження буде достатньо, аби схаменулася розлючена мати, що з пересердя б’є своє дитя, яке, опираючись не хоче іти в дитячий садок. Саме в цю мить вона не лише чинить фізичне насильство над беззахисним дитям, а й закладає основи нового: мале ростиме з думкою про правоту сили. Та ми, одвернувши голову в інший бік, поспішимо на роботу: тут у своїй сім’ї лад дати б.


Чи ви так не чините?

Cлужба дільничних інспекторів Бахмацького РВ УМВС

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове