Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Свідок - Історія

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 
Про що писали газети в ті часи? Унікальний номер за 1930 рік - з архіву Бахмацького історичного музею. Подаємо факт, що вразив: серед буденних новин - відмова від батьків, які не захотіли вступити до СОЗу  (колгоспу).

А також цікавими фактами історії свого рідного села поділився з читачем Заліський І.С., вчитель Митченківської школи.
 
Як наші предки уміли господарювати

Багато пам`ятних  подій є в історії Митченок, мальовничого села, розташованого поблизу р. Сейм та відомого на всю Україну славного Батурина.  

Вперше село Митченки згадується 1636 року. За даними перепису 1860 р. населення становило 4976 чоловік. У селі проживали козаки, посполиті, ремісники, торговці, кріпаки. Основна частина жителів була козаками. Тому в історію село увійшло як козацьке. Митченки мали три церкви: Спаську, Святої Великомучениці Варвари (побудовану у 1848р.), Покровську (побудовану 1880 р.) Кращої церкви від п`ятикупольної Покровської не було на всю округу.
 
Гордістю села був і зерносклад, який місцеві жителі називали „Хамазин”. Історія його побудови така. 1695 рік увійшов в історію, як ”год, когда не было лета”. Холодне, із постійними заморозками літо. Недозрілі зернові культури селяни обмолочували в теплому зимовому одязі. Голод. На наступний рік ,щоб засіяти поля, люди знімали з будівель солом`яні покрівлі, заново обмолочували, і одержана мізерна частка зерна ішла на посів. І в наступні роки часто повторювався голод. Щ об було чим засівати поля, громада села Митченки вирішила побудувати „Хамазин”, у якому б постійно зберігалося зерно. Побудований „Хамазин”у 1875 році. Село Митченки розташоване за 3 км від річки Сейм. Під час весняних повеней навколо річки утворюється заплава шириною 7 км. У рік побудови „Хамазину” була велика весняна повінь. Але зненацька ударили великі морози, і заплава Сейму покрилася міцною кригою. Селяни підковували коней і по льоду із-за сіл Дробцівка та Горіхівка возили будівельний матеріал. Споруджували „Хамазин” заїжджі теслярі.

Будівля розміром 40 на 7 м мала цегляний фундамент висотою 80 см. Усередині вздовж споруди розташований коридор, по якому вільно проїздила підвода для вивезення назовні зерна, вхідні і вихідні двері. По обидва боки коридору на цегляних лігарях  висотою 80 см-підлога. Для збереження міцності і стійкості споруда мала три перегородки, які розділяли її на чотири секції. У 24 засіках щороку зберігалося 432 т зерна. Підлога і засіки зроблені з дошки „семидесятки”. З`єднання між  дошками шпунтове і на тиблях. Приміщення виготовлено із соснового „кругляка”. Шпаклювання мохом не застосовувалося, щоб не гніздилися комахи. Покрівля будівлі була солом”яна. Споруда була двоповерховою. Другим поверхом було горище, де коридор виконаний із дошки „семи десятки”. Вздовж коридору  селянин штовхав тачанку, одноколісний візок із ящиком, з мішком зерна до потрібної засіки. Мішки із зерном на другий поверх подавали за допомогою блока. Навпроти засіків у стіні зроблено два отвори довжиною 40 см і висотою 10 см, які в міру потреби ( для вентиляції і підтримання потрібної вологості) відкривалися заслінкою.
Кожного селянина зобов”язували після збирання зернових здати в „Хамазин” певну кількість зерна, залежно від величини площі земельної ділянки. Весною одержували частину цього зерна для посіву. Частиною зерна оплачувалось зберігання. В „Хамазині” знаходився недоторканий запас, який дорівнював половині ємності засіків. Вибиралося зерно з засіків однієї сторони коридору, засіки другої сторони коридору залишались заповненими.

Людина, яка відповідала за стан справ у „Хамазині” (називали її сторож) вела облік. На той час не вистачало паперу , а сторож був малограмотний, то за бухгалтерську книгу прислуговувалась лозина.

Будь-коли можна було взяти зерна у позику. Зерно видавали „міркою” - посудиною місткістю два відра, а відро-12 літрів. За кожні чотири „мірки” позиченого зерна селянин зобов”язаний був повернути з нового врожаю 5 „мірок”, про що сторож відмічав зарубками на лозині.Зберігали зерно в „Хамазині”не тільки жителі села Митченки,а й навколишніх сіл.

 У перші повоєнні роки він став одним із складів Бахмацького підприємства „Заготзерно”, куди завозили зерно колгоспники із навколишніх сіл. Зараз „Хамазин”не працює  і знаходиться у запущеному стані частину засіків місцеві жителі розібрали на спорудження власних господарських будівель та на дрова.

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове