Останні публікації
- У Бахмачі прийняли 20 пологів, хоча лікарня і не мала відповідного договору з НСЗУ
- Бракон"єра з Бахмача піймано!
- З 15 лютого 2023 року на Чернігівщині встановлено заборону на вилов щуки
- Увага! Оголошення!
- Без світла, але з інтернетом. Робимо потужний повербанк для роутера, (освітлення, зарядок телефонів) у домашніх умовах
- Рибоохоронний патруль повідомляє
- 15 лютого для воїнів-афганців - це свято із свят
- За крок до ЮВІЛЕЮ!!!
- Спасибо от души
- Укрпошта запрошує за «вакциновану тисячу» передплатити «Порадник» та інші цікаві видання
Останні коментарі
-
А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!
-
Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...
-
Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.
-
Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...
Головна 
Категорії статей Новини міста та району Чи потрібна нашому сучасному світу доброта і чи варто бути добрим?
Категорії статей Новини міста та району Чи потрібна нашому сучасному світу доброта і чи варто бути добрим?Чи потрібна нашому сучасному світу доброта і чи варто бути добрим?
/ 0
- Деталі
- Категорія: Новини міста та району
- Опубліковано: П'ятниця, 14 березня 2008, 12:04
Таку тему для дискусії підказав нам лист нашого читача ( «Порадник», № 9).
Після публікації один знайомий запитує: “А чому газета не висловила свого відношення до цього? Адже ви – “Порадник”. Порадьте читачу, як все таки бути”. А ми, чесно кажучи, і не знаємо. Хотілось би, звісно, сказати так: «Ти що! Не треба песимізму, треба вірити! і т.п.» Та життя щось не підтримує – ось вам приклад.
Проводжаю сина на електричку, він поспішає і забуває зарядний пристрій до мобільного. Я у спішному порядку – на нашій місцевій виручалочці – велосипеді встигаю до поїзда, та він вже відходить. У мене вистачило часу вже лише на те, щоб попросити машиніста передати, назвати ім’я. Приїхавши до Києва, син зателефонував. Передачка обійшлася у п’ять гривень. Сума, звичайно, незначна, не в ній справа. А справа у самому факті: наш “благодійник” і не подумав зробити послугу просто так. Ну просто людину виручити, чи слово “виручити” тепер має інше тлумачення – виручити від послуги? Тож він подивився на сина запитливим поглядом:”Ну, і що ти мені скажеш?” Наше юне покоління подібні натяки розуміє з-пів оберту: син дістав синеньку п’ятірку. Ну, і що я йому, моєму дорослому сину, скажу після цього про доброту?
Як і цій дівчинці, чий вірш ми публікуємо, і яка в 10 класі так скептично дивиться на світ?
Хіба що єдине - доброта все ж завжди потрібна, діти, але напевне, нині вона мусить прийняти іншу форму – доброти з кулаками. Як відома фраза: “Справедливість є і ... за неї треба боротися”? А ви, шановні читачі, як думаєте?
Н.Теплова
Наш бренный мир уж близок к истощенью,
И разум вовсе потерял свой вес,
Не мудрость, деньги - лучшее решенье проблем.
И разум вовсе потерял свой вес,
Не мудрость, деньги - лучшее решенье проблем.
Куда нам до святых небес?
Продать талант за цену пыли серой -
Ведь такова цена его сейчас,
Мы и в мораль уж потеряли веру,
А роботы заменят скоро нас.
«Хай - фай» - звучит, как притча во языцех,
Мол, оглянитесь, XXI век!
Усталость, боль и грусть читаю в лицах,
Ничтожным стал наш новый человек.
Быть может всё не так, как я сказала,
И мир Эдему ровен стал подчас,
Я долго, долго истину искала,
Ищу её с надеждой и сейчас.
Но не найду её, я точно знаю:
Непостижимы тайны бытия.
И в будущее взор я обращаю,
За горизонт смотря, пророчу я.
Пусть молода я, но не верю в наше
Я поколенье, ни в своих детей.
Нет, истина намного-много дальше,
За сотни лет, за сотнями дверей.
О Фауст, бог с лазурными глазами,
Что мне на смену спустишься сюда,
Но верю: сквозь столетия, года
Та мудрость, что дарована дедами,
Поможет мудрость вам самим собрать.
Пусть всё, что есть, что собрано годами,
Поможет тайну жизни разгадать.
Продать талант за цену пыли серой -
Ведь такова цена его сейчас,
Мы и в мораль уж потеряли веру,
А роботы заменят скоро нас.
«Хай - фай» - звучит, как притча во языцех,
Мол, оглянитесь, XXI век!
Усталость, боль и грусть читаю в лицах,
Ничтожным стал наш новый человек.
Быть может всё не так, как я сказала,
И мир Эдему ровен стал подчас,
Я долго, долго истину искала,
Ищу её с надеждой и сейчас.
Но не найду её, я точно знаю:
Непостижимы тайны бытия.
И в будущее взор я обращаю,
За горизонт смотря, пророчу я.
Пусть молода я, но не верю в наше
Я поколенье, ни в своих детей.
Нет, истина намного-много дальше,
За сотни лет, за сотнями дверей.
О Фауст, бог с лазурными глазами,
Что мне на смену спустишься сюда,
Но верю: сквозь столетия, года
Та мудрость, что дарована дедами,
Поможет мудрость вам самим собрать.
Пусть всё, что есть, что собрано годами,
Поможет тайну жизни разгадать.
Е.Поципух, 10 класс, школа №5, г.Бахмач
Пошук по сайту
Детальніше...