Мій вірус „посткросСінга”

Рейтинг користувача:  / 1

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 28 лютого 2014, 09:25

Великий привіт читачеві „Порадника”!

До вас звертається палка прихильниця вашої газети. Хочу запропонувати читачам поділитися на шпальтах газети про своє хобі. То ж почну з себе. Моє незвичне захоплення – посткроссінг- проект, створений для можливості отримання листівок з усього світу.

В основі принципу обміну лежить єдина база всіх учасників проекту, а також механізм видачі адрес, спрямованих на те, щоб різниця між відправленими і отриманими листівками у кожного учасника була мінімальною. Зараз у цьому проекті зареєстровано більше 300 000 чоловік з 203 країн світу. Мабуть, ви захочете дізнатись, як я знайшла своє хобі?

Мені розповідали батьки, що в доінтернетівські (як швидко рухається прогрес – звучить неначе „доісторичні”) часи в школах були гуртки, в яких учні разом переписувалися зі своїми однолітками з інших країн. Дізнавалися про звичаї, новини інших країн, поздоровляли зі святами один одного листівками. Уявляю, які тоді були проблеми з адресами отримувачів – як дізнатися, куди слати свого листа? Звичайно, зараз це зробити набагато простіше. Є твіттер, вКонтакті, фейсбук та інші соцмережі. Але мені хотілося якогось матеріального під-твердження, відправляти і отримувати якісь дрібнички. Та розповім усе по-порядку.

Десь півроку тому, а саме в кінці літа, стояла погана, дощова погода.

Мені було дуже сумно, так як я хотіла насолоджуватися останніми теплими промінчиками сонця, а погода цього зовсім не дозволяла. То ж вирішила поблукати просторами Інтернету в пошуках чогось цікавого. І натрапила на англомовний сайт http://www.postcrossing.com/.

Деякий час повагавшись, вирішила зареєструватися. Заповнила інформацію про себе, написала свою адресу. Потім відправила запит на отримання першої адреси листівки, яку потрібно відправити моєму першому, невідомому другові. Мені випав учасник з Німеччини. Цьому я була неймовірно рада, адже мені так подобається вивчати саме цю мову!

Із великим захопленням обирала свою найпершу листівку – вибрала з фотографією Чернігова (хотіла з нашим містом та, на жаль, таких листівок не існує. Поки що.) Підписала її та, хвилюючись, відправила шматочок своєї душі, щирих думок та побажань в далеку подорож.

Вже коли за клопотами підготовки до школи все призабулось, я отримала листівку! Не в соціальних мережах чи на електронну пошту, а справжню, яку можна потримати в руках! Виявляється, можна отримати неймовірну насолоду, заглядаючи у свою поштову скриньку і побачити те, про що так довго мріяв! Листівка була з Швейцарії. Принцип посткроссінга – ти отримуєш листівку від іншого учасника, а не від того, кому спочатку надсилаєш. Хоча можливість переписуватися будь з ким лишається –адже всі поштові адреси учасників є в наявності.

То ж на першій отриманій мною листівці був зображений гарний замок ХІХ століття. Дівчина, яка мені її надіслала, розповідала мені про своє життя, звичаї, бажала всього найкращого. Цей момент запам“ятався мені на все життя: моя перша листівка, мої перші кроки до справжнього посткроссера. А далі пішло-поїхало: Австрія, США, Мексика, Корея, Нідерланди, Німеччина, Россія, Португалія, Фінляндія, Білорусь, Індія, Китай, Польща, Швеція, Іспанія, Тайвань - звідси почали надходити мені листівки. Були дні коли я отримувала по дев’ять (!) листівок на день. Після школи, першим ділом я бігла до поштової скриньки. Листоноші вже мене пізнають, адже я так само часто буваю і в поштовому відділенні, надсилаючи стільки ж вісточок. Я знаходила собі вірних друзів, отримувала цікаві сувеніри: монети, марки, біжутерію, навіть шоколад… До збирання листівок додалося ще одне хобі – збирання марок. Виявилося, батько теж був колись філателістом – знайшла його шкільну колекцію і стала її доповнювати.

Згодом до мене приєдналася моя подруга, подруга – ще подругу, і так далі.

”Вірус” розповсюджувався з величезною швидкістю, ми приєднувалися до інших, обмінювалися здобутими знаннями на зустрічах посткроссерів. На жаль, задоволення для школяра не з дешевих, адже, наприклад, авіа-відправлення листівки за кордон обходиться в середньому 6-7 грн., бо ціна прив’язана до курсу долара, який останнім часом значно зріс. Але відкрию маленьку таємницю, про яку поштові працівники можуть зразу і не сказати. Відправляти пошту не обов’язково авіатранспортом, можна і наземним (процентів на 20% дешевше) – причому листівка дійде майже одночасно, день-в-день. Але ця „фішка” не працює для Азії, США та Австралії – туди тільки „авіа”. Мені б дуже хотілося, щоб наша пошта завжди вчасно доставляла кореспонденцію до отримувачів. Не знаю, яка пошта „губить” листи – наша чи закордонна, але на даний час у мене близько п’яти неотриманих лис-тівок, хоча я, звичайно, ще сподіваюся їх отримати.

На кінець, я хочу побажати всім читачам знайти своє хобі, від якого ви будете отримувати справжнє задоволення та радість.

Усього найкращого, happy post-crossing!
Ваш друг, Софія Охріменко

Корисна інформація:
Сайт посткроссінгу - http://www.postcrossing.com/.
Листівки краще купувати в інтернеті, наприклад на сайті vk.com/marcopost.

• < Попередня
• Наступна >