Василь з Небесної сотні

Рейтинг користувача:  / 1

Деталі

Категорія: Новини міста та району

Опубліковано: П'ятниця, 28 лютого 2014, 11:20

Це вже вдруге за останні десятиріччя, коли події вразили не тільки Україну, а й увесь світ. Першим був Чорнобиль. Тоді рвонув мирний атом і загинув наш земляк із Щучої Греблі Володимир Шашинок.

І ось знов „рвонуло”, тепер - у сус-пільстві. І знову в епіцентрі суспільного вибуху опинився уродженець Щучої Греблі – Василь Петрович Прохорський. Щуча Гребля виникла як Дмитрівський хутір, а тепер вона входить до складу селища (недолугого новотвору часів розвинутого со-ціалізму, якою замінили назву таких поселень, тобто містечка).

Радіактивний прах Володимира Шашинка лежить у Чорнобилі, а прах Василя привезли на його малу батьківщину і поховали в центрі Дмитрівки біля обеліска Слави, на стелах якого викарбувано імена земляків, що полягли в боях за свою велику Батьківщину– Україну.

Отже, спочатку вибухнув світ матеріальний, а тепер – духовний, народ повстав за свою свободу, за свою гідність, за краще життя.

21 лютого телефон приніс тривожну вість – у Києві зник В.Прохорський, який увечері 18-го лютого вкотре пішов на Майдан Незалежності. Біля Михайлівської Золотоверхого собору знайшли його мобільний телефон та куртку. Розшуки в моргах, лікарнях, міліції були марними. Звернулися за допомогою до свого народного депутата Олега Ляшка. І 25 лютого бездиханне тіло молодої людини знайшли. Наступного дня привезли на батьківщину. Куля, спрямована в потилицю, прошила навиліт голову і, перебивши артерію, вийшла з тіла. Смерть була миттєвою, стріляв виродок-снайпер, професіонал своєї брудної справи.

Зранку відбулася сесія селищної ради, яка прийняла рішення поховати Василя в центрі селища, біля Обеліска Слави. Траурний мітинг відкрив селищний голова Микола Савченко, за ним виступили помічник нардепа Василь Амельченко, його однокласниця Людмила Рамот (на той час працівник Бахмацького райвно, зараз - заступник голови Бахмацької районної ради), активіст Майдану і один із його вірних друзів - Олександр Дубина, який неодноразово стояв з Василем на Майдані. Олександр детально розповів про обставини смерті побратима.

Цієї неділі, 23 лютого, разом із Василем ховали інших побратимів Василя у різних містах і селах на Заході і Сході, Півночі і Півдні України. Наш великий земляк П.Г.Тичина якось, говорячи про подібні, як і в наш час революційні події, один із своїх віршів почав словами: „На майдані, біля церкви революція іде...”, тобто в центрі села. Це, звичайно, символ. Як символічним є місце упокоєння Василя. І церква, і школа, де він навчався знаходяться неподалік від могили Героя.

Службу Божу над прахом покійного відправив священик місцевої Свято-Троїцької церкви о. Іван.

Дмитрівка в жалобі. Протискуюсь і я через велелюдний, такий же щільний, як і в столиці, хоча, звичайно, набагато менший, натовп людей, щоб покласти квіти на його домовину. Здається, що сюди, до труни з прахом воїна Небесної сотні Прохорського Василя Петровича, прийшла вся Дмитрівка...

Через кілька хвилин услід за о.Іваном повторюємо слова молитви „...помер раб божий Василь, а життя безкінечне”, бо безкінечне є життя народу, синами й дочками якого є такі жертовні люди.

Борис Киричок, смт.Дмитрівка

• < Попередня
• Наступна >