Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Його слово з нами назавжди

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Українці в усьому світі відзначають 200-літній ювілей з дня народження Тараса Шевченка. Не виняток і наша рідна Бахмаччина, на теренах якої поет-пророк побував кілька разів, що надихнуло його до написання нових творів. У школах, закладах культури, в установах вшановують пам’ять Великого Кобзаря. Найяскравіше свято готують учні, це зрозуміло, - тон задає молодість, окрилена наставниками-педагогами. У цьому переконався сам.


У найстарішій альма-матер


Випала нагода побувати у школі №4. Звідкись згори долинала музика, пісні, час від часу чулись оплески. Пішов на ті звуки – опинився в актовій залі. Неважко було збагнути – вшановують пам’ять Тараса Григоровича. На сцені юні артисти відтворювали фрагменти з «Наймички». Їх змінили декламатори віршів, знову залунала пісня. Пошкодував, що зайшов наприкінці свята – дійство скоро завершилось. Вдалось поспілкуватись із вчителькою Тетяною Петрівною Іванько. Від неї дізнався, що сьогоднішнє дійство - одне з низки заходів декади української мови та літератури до 200-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка.


Починалося все з тематичної лінійки, яка відбулася ще у лютому. Потім розпочали акцію, яка продовжується і зараз і триватиме до 7 березня. Акція має назву «Сплетемо вінок шани Т.Г.Шевченку», у ній беруть участь учні 5-11 класів. Вони ж учасники конкурсу декламаторів «Вічний Тарас».


Особливо вдалою стала година спілкування «Шевченкові слова добра і любові, як слово батьківське, в душі ми зберегли». Тут постарались десятикласники. Вони були помітними в багатьох заходах. Ірина Козій, Богдан Забіла підготували до читання Кобзареві вірші. Вікторія Ананко, Анастасія Сінєєва, Олександр Жила, Роман Сачок, Владислав Кремньов вдало виконували ролі в інсценівках за творами Шевченка.


Для історії фіксував неповторні миті фотоапарат Владислава Струця.


Одинадцятикласники готували книжкову виставку. Найзавзятішими тут були Аліна Янчук і Олена та Володимир Васечки – брат та сестра. А восьмикласники Валентин Хаман, Вікторія Кондратенко, Катя Петренко, Марія Гриценко встигли вивчити вірші і розучити пісні, які прикрасили літературно-музичну композицію. Вони ж учасники конкурсу знавців творчості Шевченка.


«Кобзарю мудрий !
Ми не забули «Заповіт».
І дороге твоє ім’я
Шанує збратана сім’я».


Цікаві заходи присвятили учні четвертої школи нашому Великому Кобзареві. Як будете біля найдавнішої у місті Альма-матер і почуєте музику чи пісні, зайдіть до школи. Можливо, і вам пощастить побувати на учнівському святі.


У п`ятій міській


Що в цій школі Тарас Шевченко у шані, переконаєшся відразу, переступивши поріг. Уже у вестибюлі вашу увагу привернуть кілька величезних панно з малюнками, що ілюструють твори поета. Тут учнівські вірші, замальовки, а ще кілька власноруч написаних ними портретів Кобзаря. Є серед них досить вдалі.


Упізнав старшокласницю Наталку Піддубну. Вона поверталась із літературного свята з явно піднесеним настроєм. Ось що розповіла випускниця.


- Найперш, Шевченку були притаманні людські почуття. Дуже виразно усвідомила це якраз на святі. Збирала матеріали і готувала урочистість наша вчителька Валентина Іванівна Байло. З прикрістю дізнаємося, що Кобзареві не поталанило в житті знайти свою половинку. Звісно, найкращі для цього молоді роки поет провів у засланні. Але серце Кобзаря не зачерствіло з роками. І все шукало, очікувало, сподівалось на зустріч із спорідненою душею, що стало б продовженням Шевченкового роду. Не судилось...


Ще довго осмислюватимемо почуте на тому змістовному дійстві. На ньому йшлося не лише про Шевченка-митця. Як уже згадувала , він був ще і просто людиною із звичними для нас потребами, уподобаннями, мріями. Вдало вписувались у канву оповіді про Тараса українські пісні, які любив Шевченко і які співав. Тепер вони лунали на нашому заході. Його переживання ілюстрували вірші, присвячені жінкам, до яких тягнулось його спрагле від самотності серце. Я вдячна нашому педагогові, а ще своїм однокласникам Інні Чежеговій, Дарині Книзі, Ані Сахно, які допомагали готувати святкову програму. Між іншим, літературний захід мав назву «Жінки у драмі кохання Тараса Шевченка - історія мрій, надій, розчарувань». Щоб наш 11-А провів свято якнайкраще, старалися Владислав Д’яченко, Євген Башук, Олександр Ганжа. Не можу не згадати і моїх приятельок Аліну Савченко і Тетяну Пирог.


Приємно, що наше покоління стало свідком і учасникам вшанування 200-річного ювілею невмирущого Тараса Шевченка – найулюбленішого поета українців.


У юних літераторів


Найкраща відзнака пам’яті поета – вічне його слово. Справу Кобзаря - музу генія продовжили видатні українські літератори. Читач пам’ятає багатьох з них. А я хочу згадати про юних цінувальників українського слова, хто пробує себе на ниві віршування. Якраз цими днями відвідав бібліотеку гімназії, де господарює Олександра Віталіївна Удовичко. З деякого часу вона впорядковує літературне надбання гімназистів. Привернув увагу вірш, який присвяченій нашій Вітчизні:

УКРАЇНІ


Україно, на тебе дивлюся
Крізь епохи, віки і століття.
Україно, за тебе молюся,
Щоб не знала ти більш лихоліття.
Бо вже досить страждати й терпіти -
Час прийшов, щоб розправити крила.
Твоє серце не має боліти,
Ти достатньо для всіх нас здійснила.
Час і нам вже про тебе подбати,
Розпалити небесний вогонь.
Слід усе Україні віддати:
Тепло серця, душі і долонь.

Щойно редакція отримала листа з Осічі, від учительки Наталії Мусієнко. Вірш учня далекий від досконалості, але кожен його рядок пульсує, болить, як і в шевченківських віршах.

Хто сподівавсь, що доживем
до цього дня,
Що буде безлад у країні.
З людей знущаються “тітушки”,
А „Беркут” ловить нас на мушки.
Невинних вбито людей нині
У загорьованій Вкраїні.
Багатії не слухають людей,
Тому війна йде вночі та вдень.
Задумайтесь шановні українці:
Чом серед нас знайшлись
жорстокі вбивці?
Полюють снайпери з дахів -
Немов мисливці на зайців.
По лікоть руки їхні в крові -
Господь позбавить їх любові!
Загиблих клали на брезент
Хто в цьому винен? – президент.
Олександр Самозвон

 

                                9 класник, с.Осіч

Упіймав себе на думці, як не вистачає сьогодні українцям Тараса, як бракує нам його авторитетного, переконливого, виваженого слова, яке почули б на Заході і на Сході, на Півночі і в Криму – в усьому світові. Нам так не вистачає Тарасової мудрості!


Борис Бобришев, фото В.Струця

Пошук по сайту




© 2007-2018 Бахмацька газета "Порадник"
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове