Company Logo

Останні коментарі

  • А мені, як пішоходу, набридли ваші маневри посеред вокзалу, а щоб не чекати триклятий переїзд, пропоную ...

    Детальніше...

     
  • А де ж конкретні Факти???За Вами теж є "сліди"!

    Детальніше...

     
  • Поясню, чому не можна зловживати відносними величинами. Наприклад, у селі проживало 2000 осіб, і ...

    Детальніше...

     
  • Внесено всі запити.Так що не хвилюйтесь. В Укрзалізниці не хвилюються.Їм начхати на проблеми народу.

    Детальніше...

     
  • Таких марусь треба виставляти на показ з фотографією 18*24,щоб люди знали своїх "героїв".Про які ...

    Детальніше...


Спасибі за виставу!

Рейтинг користувача:  / 0
ГіршийКращий 

Треба ж було зайти мені того дня до школи, а там учні ставили виставу. Зразу вгадала „Наймичку” Шевченка. Дійство тільки-но почалося, вирішила подивитися - привабили і костюми, і декорації, і вишивані рушники. Останні багаторазово бачила на різних сільських святах, але тут вони випромінювали якесь хатнє тепло, здавалися яскравішими, немов дихали. Мало-помалу дійство захопило, згадалися радіопередачі „Театр перед мікрофоном”. Хоча там виступали професійні актори, п’єса на шкільній сцені захоплювала більше. Дивувалася, як дев’ятикласники так майстерно, проникливо виконують свої ролі. 

Вже мала б йти по своїх справам, та дійство не відпускало. Хоча знаю „Наймичку” майже від слова до слова, переживала зміст Шевченкового шедевра заново. Вже і непрохану сльозу крадькома витерла, а тоді помітила, теж саме роблять інші присутні у залі. Трішки не додивилася, у дійсність повернув мобільний телефон, який поквапив до термінових справ. А так хотілося побути із Шевченковими героями ще.


Днями зайшла розмова про нашу сучасну молодь, звісно, у гурті критикували її гостро. Ще недавно підтримала б ту критику і я, а тепер згадала старшокласників на сцені, як вони відтворювали думки і переживання своїх героїв, і подумала, що так щиро перейматися чужим болем можуть тільки добрі душі.


І щоб хоч якось віддячити моїм юним землякам-пісків’янам, назву поіменно всіх героїв вистави. Зворушливо, майстерно виконувала роль Ганни Ірина Луговик . Не можна було не повірити у страждання Наймички. Старалися Віктор Пушенко, котрий був дідом Трохимом, і його однокласниця Вікторія Яременко, яка грала бабу Настю. Запам’яталися Вікторія Яременко і Владислав Гавриленко, за п’єсою – Катерина та Марко.


Ведучими були Яна Шепель і Жанна Бабич.


Було б несправедливим не назвати ім’я вчительки української мови і літератури Мотрони Петрівни Євченко – ініціатора багатьох гарних справ у школі Спасибі їй за зерна добра, які вона сіє в душах наших дітей.


Катерина Луговик

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Пошук по сайту




© 2007-2016 Бахмацька газета "Порадник". Розробка та супровід: 16500.com.ua
При повному чи частковому використанні інформації, розміщеної на веб-сайті, посилання на poradnik.org.ua обов'язкове