Яким може бути відношення сучасника до згаданих подій у світлі наданих нашому музею нових фактів Чехословацькою громадою легіонерів?   Треба сказати перш за все, що ж це за громада легіонерів, яка прагне ознайомити нас із воєнними подіями іноземних сил на підступах до Бахмача.

 

Чехословацькі легіони були створені під час І світової війни в Російській імперії, Франції, Італії з метою організації боротьби проти Австро-Угорщини, яка поневолила чеські та словацькі землі. Перед І світовою на теренах колишньої України жило майже 44 тисячі чехів. Краяни були здебільшого громадянами Російської імперії, тому й були мобілізовані до російської армії. Уже в серпні 1914 року було ухвалено рішення про організацію “Ческе Дружіни”, яка виникла і в Києві, а у серпні 1916 створена Чехословацька бригада. Політичне керівництво чехословацьким Рухом Опору здійснювала Національна Рада на чолі з Т.Масариком. До кінця 1917 року корпус нараховував вже 38,5 тисяч вояків. Та коли стало очевидним, що російсько-німецький фронт розвалюється,   постало питання евакуації корпусу. На подальшу його долю вирішальний вплив мав більшовицький переворот у Росії. Події розвивалися швидко. 27 січня 1918 року УНР підписала з представниками центральних країн Берестейський мирний договір, згідно з яким на теренах України не можуть бути війська, які перебувають із ними у стані війни, а 3 березня такий договір підписав і Раднарком Росії.  Події прискорилися після того, як на запрошення українського уряду 8 лютого німецькі та австро-угорські війська почали просуватися вглиб України, щоб допомогти їй у боротьбі з більшовиками.

Швидкий відступ до Курська і далі на схід був єдиним рішенням. При цьому йшлося про те, хто першим займе великий залізничний вузол Бахмач, через який проходило 5 колій, в тому числі й на Курськ. Бої тривали від 8-го до 13 березня. Німецькі війська вдалося затримати. Цим останнім боєм на українській землі Чехословацький корпус не дав себе знищити, попрощався з Україною і рушив назустріч своєму героїчному, але вельми важкому сибірському походу.

У боях під Бахмачем загинуло багато чехословаків. Вони поховані на території нашого і Борзнянського районів. Перший пам`ятник був установлений у 20-х роках в с.В.Доч, нинішній там збудовано у 1975 р. На території с.Курінь на місці боїв було встановлено обеліск.  За спогадами старожилів, на ст.Бахмач-Київський також поховано чимало чехословаків.

Тому саме тут, у нашому Бахмачі, на місці боїв 90-річної давності, і слід би було відкрити пам`ятну дошку на стіні вокзалу – загиблим воїнам Чехословацького корпусу. Це буде по-християнськи, просто по-людськи. Тим паче, що стосується братнього нам слов`янського народу, який прихистив у радянські часи українців-емігрантів та дав дозвіл на відкриття у Празі Українського університету. Там працювали відомі діячі української культури і несли у світ вільне слово про історію нашого, гнобленого віками народу.